15 Січня 2015 46  0 

Тези виступу Президента України на першому засіданні Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України


Опитування громадської думки в самий переддень Нового року, на жаль, засвідчили, що більшість суспільства поки що не відчуває жодних зрушень, жодних серйозних успіхів у питаннях боротьбі з корупцією. Так, ми зламали найбільш зухвалі корупційні схеми, що були створені за попередньої влади. Ескалатори, по яким піднімали гроші у найвищі кабінети, принаймні те, що стосується кабінету Президента і Адміністрації, зламані й знищені. Але, на жаль, випадків корупції, у тому числі по середній та вищій лінії, ми маємо ще дуже багато. Тому у нас немає жодної можливості, жодного виправдання перед суспільством для того, щоб затягувати процес зі створення Антикорупційного бюро.

Для того, щоб ми як влада мали беззастережне право боротися з так званою побутовою корупцією ми маємо пред’явити суспільству результати боротьби з корупцією серед найвищого чиновництва. Більше того, отримати від такої боротьби реальний економічний ефект, що дозволить підняти зарплату лікареві та вчителю, позбавити їх критичної залежності від подяк пацієнтів або батьків. Не можна далі посилатися на побутову корупцію, якщо ми не продемонструємо реальні ефективні успіхи у боротьбі з корупцією на найвищому рівні.

Не ми перші і не ми останні, хто зіштовхнувся з проблемою корупції. Більшість наших сусідів знайшли спосіб її мінімізувати. Є, безумовно, найкращі приклади в світі. Я нещодавно мав можливість відвідати Сінгапур, де ми домовилися про методичну, консультаційну та іншу допомогу в роботі Національного антикорупційного бюро.

Проведені відповідні консультації з Європейською комісією, і мені надзвичайно приємно, що Джованні Кесслер сьогодні також є в складі Національної конкурсної комісії. Ми мали з ним окрему зустріч, і він пообіцяв дуже активну, послідовну підтримку антикорупційної політики та антикорупційних кроків, які зараз має здійснити Україна.

Дуже важливо, що до лідерів з антикорупційних перетворень належать країни Балтії, і я також мав можливість поспілкуватися з керівництвом Литви, Естонії та Латвії щодо найбільш ефективного застосування досвіду цих країн.

Думаю, що нам буде дуже цікавим досвід Грузії. Також величезна кількість фахівців сьогодні готові підставити нам плече.

Можу сказати, що в Україні існувало чимало структур, уповноважених боротися з корупцією. Але, на жаль, ми вимушені констатувати, що до цього часу коефіцієнт корисної дії цих структур був дуже низький. Найгірше те, що вони й самі уражені корупцією. Ключова позиція — народ цим структурам не дуже довіряє. А без довіри народу жодних успіхів в боротьбі з корупцією досягти неможливо.

Національне антикорупційне бюро — це якісно новий орган і працювати також буде по-новому: ефективно, прозоро і так, щоб забезпечити виконання поставлених перед ним завдань.

Які завдання?

По-перше, концентрована та локалізована протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Бити будемо одним кулаком. Я не маю жодного сумніву, що ми можемо продемонструвати ефективну взаємодію всіх правоохоронних органів, маємо залучати до оперативної роботи всіх працівників. Впевнений в тому, що рішучі кроки започаткованої судової реформи дадуть можливість не затягувати ситуацію з притягненням до відповідальності корупціонерів.

По-друге, закон гарантує незалежність бюро, конкурсний принцип його формування і максимально автономний порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення.

По-третє, Закон визначає особливий порядок конкурсного відбору директора Національного бюро та вичерпний перелік підстав припинення повноважень Директора Національного бюро. Сьогодні я ще раз дуже уважно перечитав відповідну статтю закону. Президент ніби має право звільняти директора Бюро. Але умови такого звільнення прописані так, що де-факто можливості скористатися цим правом у Президента точно не буде. Не маю жодного бажання це робити, бо впевнений, що ключові принципи ефективності роботи директора Антикорупційного бюро це є незалежність професіоналізм і ефективність.

 

Довідково: Націона́льне антикорупці́́йне бюро́  України –  правоохоронний орган з широкими силовими повноваженнями, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів.

Його створення передбачене Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», прийнятим 14 жовтня 2014 року. На етапі законопроекту він мав назву «Про систему спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції». Закон набирає чинності 25 січня 2015 року.

Подібні структури існують у США, Польщі, Франції, Сінгапурі, Ізраїлі, Індії.

Як сказано в пояснювальній записці до законопроекту, існуючий механізм протидії корупційним проявам в Україні є неефективним. Одним із шляхів покращення ефективності протидії корупції є інституційна реформа органів, що здійснюють досудове розслідування та кримінальне переслідування у справах про корупційні злочини. Тому парламентом схвалено створення нового автономного органу (поза системою існуючих правоохоронних органів), основною функцією якого буде виявлення та розслідування корупційних злочинів, що становлять особливу суспільну небезпеку.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Національне бюро утворює Президент України. Початок роботи Бюро очікується в перші місяці 2015 року. Національне бюро складається з центрального і семи територіальних управлінь, які є юридичними особами публічного права. Регіональне бюро по Запорізькій області буде розташовано у м. Мелітополь.

Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Директору, що має наслідком його відставку. Директор призначається строком на сім років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд.

Директори територіальних управлінь Національного бюро призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Національного бюро.

Особам начальницького складу Національного бюро встановлюються такі спеціальні звання:

  • середній начальницький склад:
  • старший начальницький склад:
    • майор Національного антикорупційного бюро України;
    • підполковник Національного антикорупційного бюро України;
    • полковник Національного антикорупційного бюро України;
  • вищий начальницький склад:

Особи начальницького складу складають присягу затвердженого змісту.

Директор Національного бюро призначається на посаду за поданням Конкурсної комісії відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору. До складу Конкурсної комісії входять по три особи від Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.

 

Національне бюро:

  1. здійснює оперативно-розшукові заходи;
  2. здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності[];
  3. проводить перевірку на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
  4. вживає заходи щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
  5. взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами для виконання своїх обов’язків;
  6. здійснює інформаційно-аналітичну роботу;
  7. забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб;
  8. забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю із особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;
  9. звітує про свою діяльність та інформує суспільство про результати своєї роботи;
  10. здійснює міжнародне співробітництво.

Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов’язків надається право:

  1. заводити оперативно-розшукові справи на підставі постанови, що затверджується начальником відповідного підрозділу Національного бюро, та здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи;
  2. витребувати через прокурора від правоохоронних органів оперативні матеріали та кримінальні провадження;
  3. витребувати за рішенням Директора Національного бюро інформацію, необхідну для виконання обов’язків Національного бюро, у тому числі відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру посадових осіб, а також безкоштовно одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування;
  4. знайомитися із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;
  5. на письмову вимогу Директора Національного бюро або його заступника, погоджену прокурором, отримувати від банків, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію, яка містить банківську таємницю;
  6. за письмовим рішенням Директора Національного бюро або його заступника, погодженим прокурором, а у невідкладних випадках — з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин, — на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети і документи;
  7. залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів з будь-яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів;
  8. за письмовим рішенням Директора Національного бюро або його заступника, погодженим із прокурором, створювати спільні слідчі групи, що включають оперативних та слідчих працівників;
  9. за письмовим розпорядженням Директора Національного бюро або його заступника входити безперешкодно за службовим посвідченням до державних органів, органів місцевого самоврядування, військових частин та установ, пунктів пропуску через державний кордон України та зони митного контролю;
  10. використовувати з наступним відшкодуванням завданих збитків транспортні засоби, які належать фізичним та юридичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення);
  11. надсилати державним органам, органам місцевого самоврядування обов’язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, а також отримувати протягом 30 днів інформацію про їх розгляд;
  12. здійснювати співробітництво з фізичними особами, у тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочувати осіб, які надають допомогу;
  13. подавати до суду позови про визнання недійсними угод;
  14. створювати інформаційні системи та вести оперативний облік;
  15. зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу;
  16. видавати особам, взятим під захист, зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку;
  17. здійснювати правове співробітництво із компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями;
  18. виступати як представник інтересів держави під час розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ про розшук, арешт, конфіскацію та повернення в Україну відповідного майна, захист прав та інтересів держави, а також залучати з цією метою юридичних радників, зокрема іноземних.

Після завершення правоохоронної реформи Національне антикорупційне бюро буде одним із п’яти органів досудового розслідування (органи внутрішніх справ; СБУ; податкові органи; Державне бюро розслідувань).

 

Слідчі Національного антикорупційного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів:
Стаття КК Хоча б за однієї з таких умов:
191
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
Злочин вчинено високопосадовцем[4]. Розмір предмета злочину або завданої ним шкоди ≥ 500 мінімальних заробітних плат.
2062
Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації
209
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
210
Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням
211
Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону
354
Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стосовно працівників юридичних осіб публічного права)
364
Зловживання владою або службовим становищем
368
Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
3682
Незаконне збагачення
369
Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Злочин вчинено щодо високопосадовця
3692
Зловживання впливом
410
Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем