6 Квітня 2015 56  0 

РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ІНФОРМУЄ!


05.03.2015 року набув чинності Закон України від 05.03.2015 №247-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення”, яким доповнено Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав  на нерухоме майно та їх обтяжень” статтею 4-2 “Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського  призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року”, абзацом 4 частини 5 статті 3, а також яким внесено відповідні зміни до Закону України “Про нотаріат”.

Так, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII “Про нотаріат”, нотаріус  –  це  уповноважена  державою  фізична  особа,  яка здійснює  нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному   нотаріальному   архіві   або   незалежну   професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають   юридичне   значення,   та  вчиняє  інші  нотаріальні  дії, передбачені  законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також  здійснює  функції  державного  реєстратора прав на нерухоме майно  у  порядку  та  випадках, встановлених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Відтак, відповідно до змін в законодавстві, нотаріус, як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, під час вчинення нотаріальної дії має право користуватися Державним земельним кадастром, здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Перехідних положень Закону України від 05.03.2015 №247-VIII, Кабінету Міністрів України необхідно до 1 липня 2016 року забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб’єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки – зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 року).

Також, частиною 1 статті 4-2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав  на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що державна  реєстрація  похідного  речового  права  на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється  одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну  ділянку  вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі  заяви  про  державну  реєстрацію  прав  та  їх обтяжень, поданої  власником  чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою  ними особою, з урахуванням положень статті 16 вказаного Закону.

Відповідно до частини 2 статті 4-2 Закону №1952-IV  державна  реєстрація  права  власності  на  земельну  ділянку сільськогосподарського  призначення,  у  разі  подання  заяви  про державну  реєстрацію  прав  та  їх  обтяжень  набувачем  похідного речового  права  на  таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання  заявником  документа,  на  підставі  якого  виникло право власності,  в  порядку,  встановленому пунктом  8-1 частини другої статті   9   цього  Закону,  за  умови  наявності  інформації  про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів  (відомостей)  про  речові  права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.