Вишивка – прадавнє ремесло, яким займались ще нащі пращури. Цей вид творчості в усі часи актуальний і, мабуть, ніколи не зникне. Особливо зараз, коли вишиванка є майже у кожного українця. Вишивати нас вчать з самого дитинства: кого бабусі чи мами, хто вчився цій техніці на уроках праці в школі, дехто опановує вишивку сам.

Сьогодні хочу розповісти про талановитих майстринь з села Новоселівки, які вкладають всю душу в свої роботи та власноруч створюють справжні шедеври.


Талановита жінка, любляча мати і просто гарна людина

Головне у житті – мати улюблену справу. Адже саме ті, хто має творче хобі, постійно розвивають та вдосконалюють свої навички, реалізовують власний потенціал та знаходять у своєму захопленні душевний спокій.

Тетяна Карпій – дивовижна жінка, адже окрім вишивки вона захоплюється вирощуванням квітів, ш’є м‘які іграшки, виготовляє різні поробки з бісеру тощо. Жінка активна учасниця районних та обласних творчих конкурсів, виставок, фестивалів, за участь та перемогу в яких у своєму арсеналі має чимало подяк, грамот, дипломів та нагород.

Окрім того, Тетяна Андріївна має звання «Мати-героїня», адже народила і виховала разом з чоловіком Петром івановичем п‘ятьох гарних і порядних дітей: синів Івана, Сергія, Олександра та Валентина і доньечку Ольгу.

Сьогодні пані Тетяна на заслуженому відпочинку, але продовжує дарувати людям радість своїми неймовірними вишивками та поробками.


Вишивальниця з самого дитинства

Рукоділля – це безмежний світ можливостей для будь-кого. Саме так вважає  Людмила Петрівна Ковган. Ця чарівна і талановита жінка бачить натхнення у всьому і може знайти його у найрізноманітніших місцях. Нові враження і емоції надихають її на створення нових неповторних поробок, які випромінюють любов і тепло.

А почалось все ще в ранньому дитинстві. Любов та інтерес до вишивки жінка відчула у 6 років, коли її бабуся Шура шила квіти на весілля, а маленька Люда очей не могла відвести від цього процесу. З того часу вишивка дуже полюбилась дівчині. Вона намагалась допомагати бабусі в міру своїх можливостей. Згодом, сестра Людмили Петрівни – Валентина, навчила її в‘язати і досконало вишивати.

Зараз майстриня вже сама передає набуті вміння і досвід рукоділля власним донькам, яких в неї п’ятеро. Людмила Ковган створила близько ста робіт. Вишивка для неї – це спокій. Вільно володіє технікою вишивки хрестиком, гладдю, бісером. Кожна її робота має свою родзинку та вишуканість.


Економіст за фахом, майстриня в душі

Споконвіків люди намагалися оздобити свої будинки виробами, зробленими власними руками. Прикладом тому слугує оселя Валентини Іванівни Заборської. Творити красу руками – її талант. Жінка за фахом – економіст. А от її хобі – вишивка, створення декоративних виробів та вирощування квітів.

За довгі роки пані Валентина зібрала чималу колекцію власних робіт, які прикрашають її оселю. Окрім вишивки хрестиком, вона полюбляє вишивати гладдю, це дісталось їй від мами. А якщо зазирнути у двір майстрині, то потрапите у дивовижний квітковий світ. Жінка не може залишатись осторонь цієї краси, адже саме квіти надихають її на створення нових поробок та дають сили творити не зважаючи на брак часу.

Фантазія Валентини Іванівни настільки багата, що просто не має меж. В грудні у Новоселівці було проведено конкурс саморобної іграшки на сільську ялинку. Вона теж стала його учасницею. Її чудові дві роботи прикрасили ялинку-красуню в центрі села.

Ось така вона, Валентина Іванівна – енергійна, креативна, працьовита і талановита!


Директорка й майстриня: 2 в 1

Алла Антонівна Захарченко – енергійна, творча, активна, завжди в пошуці нового і цікавого. Саме такою її знають односельці. Свої творчі амбіції жінка реалізовує на роботі – працює директором сільського будинку культури.

Любов до вишивки зародилась у пані Алли ще в дитинстві. Дівчина із захопленням спостерігала за маминим вишиванням гладдю. А коли подорослішала та вийшла заміж, то від свекрухи перейняла іншу технологію вишивки – хрестиком. Згодом навчилась створювати картини й з бісеру. Кожну роботу виготовляла з любов‘ю та дарувала їх найріднішим: донечці Наталії, сину Олександру, онуку Антону і навіть найменшій – улюбленій правнучці. В її скарбничці багато власних шедеврів, створених з любов’ю.

Зараз Алла Антонівна вже не вишиває, через брак часу та погіршення зору. Але її роботи все ще прикрашають місцеві виставки та приносять радість всім, хто став володарем частинки її таланту.


Талановита на всі руки

Ця жінка – невичерпний кладязь талантів. Олександра Федорівна Чуприна має чарівний голос, поетичні здібності, вишуканий артистизм, вміє гарно шити й вишивати. Саме вона написала гімн Новоселівки, є співавтором книги про історію сіл старостинського округу, режисером багатьох тамтешніх заходів.

В рукоділлі, шитті, вишиванні – заспокоюється її душа, народжуються нові плани і задуми. Олександра Федорівна не звикла приховувати свої творчі здібності й з радістю дарує їх оточуючим. Вона має виняткову властивість – радувати світ творами своєї душі та хисту. В її творчій скарбничці є чимало вишитих робіт хрестиком і бісером. Окрім того пані Олександра створює поробки в техніці декупажу, працює зі шпагатом, уміло створює мережевну філігрань та сицілійське мережево з елементами розпису. Про неї впевнено можна сказати, що вона – майстриня на всі руки.


В публікації використано матеріали з Фейсбук-сторінки
Новоселівського старостинського округу.

Ірина РАБОТЯГОВА.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

10 + 20 =