Всі ці слова влучно характеризують пологівця Володимира Кулініча, який нещодавно став рекордсменом України з паверліфтингу зі станової тяги у своїй ваговій категорії. В повсякденному житті – гарний сім’янин, разом з дружиною виховує доньку Інну. Працює чоловік пакувальником у ТОВ «Дніпрокераміка», де має повагу колективу та керівництва.

До речі, саме працівники «Дніпрокераміки» розповіли нам про свою знаменитість. Разом з керівником Андрієм Івановичем Чеберком вони пишаються тим, що з ними в колективі працює такий успішний, цілеспрямований та шанований колега. Вони висловлюють свої вітання з приводу чергової перемоги Володимира та бажають йому міцного здоров’я та нових звершень на спортивній арені.

45-тирічний пан Володимир присвятив спорту більшу частину свого життя. Його захоплення почалось 25 років тому і триває й до сьогодні:

В. Кулініч (праворуч) разом з тренером О. Каплуном та І. Сазоненком.

Моя жага до спорту прокинулась в 1996 році. Тоді я захопився бодібілдингом. Тренувався у Віталія Васильовича Тоцького в спортзалі школи №3 (нині гімназія «Основа»). Коли цей зал зачинили, йти було нікуди, тому мені нічого не лишалось, як чекати на появу нового спортивного клубу цього напряму. Дочекався. На Червоному висілку в ігротеці «Масяня» відкрили спортивний зал, де я тренувався майже рік, а потім знову пішов на вимушену перерву через його закриття. І ось у 2011 році я, нарешті, дочекався відкриття спортивного залу під керівництвом Олега Каплуна в приміщенні Пологівського професійного ліцею. Змінив напрям тренувань з бодібілдингу на паверліфтинг. І вже 10 років без перерв займаюсь разом з цим тренером, – розповідає Володимир Кулініч.

Тричі на тиждень спортсмен приділяє увагу тренуванням. Зазвичай вони тривають від 1,5 до 2,5 годин:

– Для мене тренування як для наркомана чергова доза, – сміється Володимир, – чекаю на них з нетерпінням! Під час тренувань я не відчуваю втоми, адже отримую насолоду від фізичних навантажень. Особливо стимулюють змагання. Щоразу готуюсь до них з особливою жагою. В такі моменти здається, що все стає неважливим: головне – якісно підготуватись, добре потренуватись та показати гарний результат на змаганнях, аби здобути нову перемогу.

В паверліфтингу чоловік тренує все тіло, та перевагу все ж надає біцепсу і спині. Все тому, що на змаганнях Володимир зазвичай виступає в напрямах «Строгий підйом штанги на біцепс стоячи біля стіни» та «Станова тяга».

У своєму куточку слави вдома спортсмен має чимало нагород та медалей.

Та найвагоміше досягнення у пана Володимира сталося 29 травня цього року на змаганнях у Черкасах. Саме у цей день чоловік встановив рекорд України з паверліфтингу зі станової тяги (у триборстві) серед чоловіків у ваговій категорії до 82,5 кг безекіпірувального дивізіону та подолав штангу вагою 220 кг! Погодьтесь, це вагоме досягнення. В цей же день чоловік, окрім встановлення рекорду, виборов І місце у триборстві та став чемпіоном України у своїй категорії.

Родина до такого захоплення чоловіка ставиться дуже позитивно.

– Я одразу сказав дружин, що пиячити не хочу, спорт мені більше до душі. З чим вона, безумовно, погодилась. І до нині підтримує мої амбіції та захоплення спортом. Донька пишається, дружина – щаслива. Що ще треба? – говорить пан Володимир.

Кожну свою перемогу чоловік святкує в колі родини та друзів. Після змагань куми, брати та сім’я збираються вдома, аби привітати та підтримати Володимира з його черговим досягненням.

Всім, хто планує зайнятись паверліфтингом, чоловік бажає терпіння, наполегливості (бо без них нічого не вийде) та міцного здоров’я. А також дотримуватись здорового способу життя.

Спілкувалась Ірина РАБОТЯГОВА.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

4 + eighteen =