Прокинутись, приготувати смачний сніданок, надихнутись медитаційними рядками улюбленої поезії є ще декілька хвилин, аби зібрати сумку на тренування та встигнути добігти до Будинку культури.  Саме так починається ранок 53-річної Валентини Василівни Хмарської.

Жінка тричі на тиждень відвідує тренування з фітнесу та танців, які проводить Давид Гаспарян. Поряд з нею ще 7 таких же поважних пані, її однодумниць, які час на пенсії проводять з користю для свого здоров’я.

Ви не уявляєте, які ми задоволені, що з нами займається Давид Ромеович. Після занять у нас виростають крила і нам хочеться й співати, й рукоділлям займатися, – говорить Валентина. – Ми зовсім трішки займаємося танцями, лише місяць, а вже встигли виступити на концерті, присвяченому Міжнародному жіночому дню. Хвилювалися, але нас підтримав тренер. Справжнім сюрпризом став його вихід разом з нами на одну сцену. Ми відчули його підтримку, тому й станцювали, мов в останній раз. Звичайно, ще багато чому треба навчитися, але головне – це мотивація. Давид постійно заряджає своєю енергетикою, підтримує, хвалить та усіх називає красунями. Ну як на такі заняття можна не поспішати? – посміхаючись, говорить жінка.

Окрім танців та фітнесу, у Будинку культури ще багато інших направлень. Тут і діти вчаться малювати та плести прикраси з бісеру, танцювати та співати. Усі разом готуються до свят та репетирують свої номери. Життя у Будинку культури завирувало, коли його очолила жінка, яка раніше з мистецтвом та культурою зовсім не була зв’язана. Мова йде про запальничку Валентину Хмарську.

Усе своє життя вона присвятила медицині, а після виходу на пенсію вирішила розвивати культуру на селі. Старання жінки підтримало й чимало односельчан. Якби не пандемія коронавірусу, то культурних заходів було б в рази більше, але життя внесло свої корективи.

Ми разом з молоддю села почали прибирати територію навколо Будинку культури, мріємо про затишний парк. Зараз, доки погода ще не дозволяє працювати на подвір’ї, займаємося танцями та фітнесом у фойє клубу, як потеплішає – вийдемо на вулицю. І свіжим повітрям будемо дихати, і танцювати, – розповідає Валентина Василівна.

І дійсно останній рік життя у клубі вирує. О 9-й ранку розпочинаються заняття фітнесом для жіночок віком 50+, о 10.00 – урок танців також для поважних пані, об 11.00 починається урок вокалу, а о 12.00 на заняття з фітнесу приходять жінки середньої вікової групи. Після цього Будинок культури заповнює дитячий гомін. Після школи дітвора поспішає на танцювальний гурток та на вишивку.

Раніше мене брали завидки, коли по телевізору показували, як займаються жінки фітнесом. Я теж так хотіла. Спочатку Валентина Василівна запропонувала мені відвідувати вокал. Це вжебули зрушення, але усі мріяли про танці та про руханки, – згадує Ніна Петрівна Урсул. – І ось, коли до нас прийшов Давид Ромеович, навіть і хвилинних роздумів не було, ми усі із задоволенням пішли на тренування. Я хоч і на пенсії, живу в селі Багатому, але намагаюся вести активний спосіб життя. Тренування не пропускаю, беру участь і в інших заходах, які відбуваються у Будинку культури. Ось виграла картину за номерами, бо взяла участь у літературній читальні. Тепер вечорами розмальовую. Зараз приділяю час собі, своєму духовному розвитку, – ділиться Ніна Петрівна.

Хоч ще є безліч незавершених справ у Будинку культури, хоч не всього вистачає, але те, що вдало стартували – це факт. Тепер помаленьку, з часом, усе у них буде, адже є найголовніше – сили і бажання змінювати маленький світ навколо себе!

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

two × three =