Кожного місяця, у 20-тих числах, я йду до банку, аби сплатити за комунальні послуги. Як це буває в останній час, у ці дні термінали самообслуговування не працюють, а там, до речі, комісія за сплату комунальних платежів не досить висока. Нічого іншого не залишалося, як зайняти чергу до каси і саме таким чином заплатити комуналку.  Вдома я все чітко підрахувала, скільки грошей маю заплатити і взяла ще трішки, аби після банку зайти на базар купити хліба, крупи та  цибулі. Коли мені касир порахував усе разом і озвучив суму, яку я маю віддати, у мене аж руки затрусилися. За 5 квитанцій, які я сплатила, з мене взяли ще 75 гривень комісії, тобто за кожну проведену квитанцію я заплатила  по 15 гривень. Мало того, що уся майже уся пенсія йде на сплату комунальних платежів, так ще й забирають останні кошти за проведення банківської операції. Так, я згодна, що комісія має бути, банк має заробляти, але ж усьому є своя межа. Це здирництво чистої води. Звичайно, після такого візиту у мене залишилися лише копійки у кишені, яких вистачило на буханочку найдешевшого хліба та рулони квитанцій. Зараз молодь сплачує усі рахунки через Інтернет. Я від цього далека, та й звикла, щоб усе було з мокрими печатками та підписами. Тепер доведеться звертатися до онуки за допомогою, аби вона сплачувала мої рахунки за комуналку через свій телефон, як зараз це молодь робить, адже з такими тарифами та такою комісією легко можна залишитися голом та босим.

Діна Ганошенко, 80 років.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

9 − eight =