З 8 січня в Україні почав діяти локдаун, який триватиме до 24-го числа. Найбільше він торкнувся полиць магазинів: торгівлю непродовольчими товарами обмежили. Навіть шкарпетки чи лампочку купити не можна. Ми вирішили поцікавитись у жителів громади, чи внесли впровадженні обмеження ускладнення в їхнє звичне життя.

Наприклад, у пологівчанки Олени життя в локдаун не змінилось:

– Якщо чесно, то я його поки що особливо не відчула. Скоріш за все, через те, що не зіткнулася з будь-якою проблемою. Поки все добре. Живемо, як і жили. До 8-го січня купила в магазинах дещо з необхідних речей, але без фанатизму, так, за необхідності.

 

А от у Інни, здавалось би, повсякденні дрібниці стали цілою проблемою:

– Я елементарно не змогла купити звичайні сірники та сміттєві пакети! Нібито й дрібниця, та все ж… Спасибі, що світ не без добрих людей. Гарні знайомі виручили та допомогли.

 

Не обійшлося без обурень і в Миколи Дрюченка:

– Про те, що можу придбати в магазинах, а що ні вже 8-го січня прочитав у соцмережах. Всі активно писали про різного роду абсурди та обурювались, що під забороною опинились сірники, електричні лампочки, шкільні зошити, що закрили навіть магазини, де торгують квітами. А у вівторок, скупляючись на ювілей дружини, пересвідчився і сам, що з обмеженням деяких товарів у нас точно перегнули палку: чомусь каву в кіосках можна купити, а шкільні зошити й учнівське приладдя, які знадобилися знайомим, у просторому магазині «Книги» – ні?
Одне радує, що не закриті ринки – єдині конкуренти магазинам та що локлаун триватиме порівняно недовго.

Скоро будемо писати між рядками…

Валентина Димарецька знала, що ось-ось введуть локдаун, але, як і більшість пологівців, до нього ретельно не готувалася. І вже перші дні показали, яких необхідних речей в домі немає, а вони вкрай необхідні.

Коли ввели локдаун, я тільки спостерігала, як усі публікують у соціальних мережах закриті стрічками полки у супермаркетах. Тоді й подумати не могла, що мені, точніше моїм дітям, терміново знадобиться товар, який зараз під забороною продажу. 11 січня розпочалося дистанційне навчання. Я пішла на роботу, а дітям налаштувала уроки у Зумі. Коли посеред дня мені телефонує син та повідомляє, що у нього закінчується зошит у лінію, та запитує, де взяти новий. Мене трішки охопила паніка. Ми ж звикли купувати речі, коли вони закінчаться, з цим проблем раніше ніяких не було. Зошити  можна було купити у будь-якому магазині. А зараз – це проблема для нас. Спеціалізовані магазини з канцтоварами взагалі закриті, а в інших – їх не продають. Все! Замкнуте коло. Буду замовляти в Інтернеті. Це просто сюр якийсь, – ділиться своєю проблемою Валентина.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

19 + seven =