І там ми чужі, і тут нікому непотрібні (З листа пологівчанки)

0
1278

У селі, де я живу, залишилася одна вулиця, пошти, магазину, дитсадка, школи та клубу не стало давно. Не буду його називати, бо таких у нашому районі, як і по всій Україні, вистачає.

Майже з кожної хати їдуть на заробітки. Раніше було менше, а тепер – масово. Нема за що жити. Молоко в селян купують за безцінь, свиней – ні почім. Невигідно вирощувати, працювати на землі. Ось люди і їдуть. Моя сусідка до Польщі їздить другий рік, знайшла постійну роботу, доглядає двох літніх жінок. Не жаліється, що важко, а за працю отримує в день до тисячі гривень.

Багато є таких, що тільки думають їхати, повертаються додому тільки одиниці, котрі не можуть змиритися з хамством, приниженнями, рабською працею. Однокласник мого брата тривалий час заробляв у Росії. Після початку бойових дій на сході став їздити до Польщі. Трудився у приватних фермерів: збирав полуницю, вишні, яблука. Казав, що під час першої поїдки вставали о 4-й ранку, а о 5-й вже були на полі. Працювали до 7 вечора, з короткою перервою на обід. Зранку мерзли, а потім знемагали від спеки. Після цього повернувся додому, але хорошої роботи не знайшов, знову поїхав гнутись на поляків. Потрапив на збір вишень в Груєц під Варшавою. Господар попався непоганий, але проживання – то був жах. Після цього ще кілька разів їздив на вишні, полуницю. Розказував, що один пан вийшов до них на поле з секундоміром, засікав, за скільки часу зберуть ягоду.

Останнього разу хлопець був на яблуках. До 7 вечора працювали без перепочинку. Був кінець жовтня, зранку холодно, а господар шкодував пару злотих, щоб купити рукавиці. Потім дощі почалися. Перемерзав. Жив у бараку на 40 чоловік. З оплатою, як завжди, обдурили. За кордоном хочуть витратити на нас мінімум грошей і витиснути максимум. Одним словом, братів однокласник більше не поїде. Підшукав роботу в Пологах, працює. А інші, яких більшість, їдуть все одно, шукають інших господарів, інші місця для заробітків, вчать мову, переїжджають навіть сім’ями. І напевне, потік заробітчан ніколи не зменшиться.

Ірина МАЛЬОВАНА.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

19 + sixteen =