Тема “Композитор Ян Френкель і пологівський край” ніколи особливо не розроблялася місцевими краєзнавцями. Зазвичай обмежувалися лише констатацією сумнівного факту народження Я. Френкеля в Пологах. І цього було досить для усвідомлення ролі, яку пристанційне селище, начебто, відіграло у творчості майбутнього композитора.

Відсутність же конкретних, підтверджених документами, фактів лише спотворювало реальний зміст перебування родини Френкелів у Пологах. Свого часу робив спроби дослідити факт народження і перших років життя Я. Френкеля Володимир Нечипоренко, який тривалий час працював в редакції районної газети. Але після двох публікацій справа дослідження біографії композитора далі чомусь не пішла.

Так і з’явилося дві дати народження: фактична – 21 листопада 1924 року та юридична – 21 листопада року 1920-го, яка й “супроводжувала” потім усе його життя.

Треба сказати, що певну нестиковку з реальними подіями, що відбувалися на початку біографії Я. Френкеля та різночитання окремих її сторінок вносило те, що він мав дві дати народження – роки 1920 і 1924-й.

Оця “дводатність” сталася в силу обставин, пов’язаних із початком німецько-радянської війни. Ян Френкель, якому на той час ще не було й сімнадцяти, аби потрапити на фронт приплюсував собі кілька років. Так і з’явилося дві дати народження: фактична – 21 листопада 1924 року та юридична – 21 листопада року 1920-го, яка й “супроводжувала” потім усе його життя.

Та позаяк вже сам композитор вважав роком свого народження 1920-й, не будемо відходити від усталеної традиції. А тому маємо за свій обов’язок в ювілейному році – 100-річчя з дня народження Яна Френкеля – пошанувати згадкою людину, ім’я якої закарбувалося в історії нашого міста.

До речі, на підтвердження того, що Ян народився саме в 1924 році говорить ще й такий факт. Тоді саме чи не в усіх комуністичних газетах піднявся галас навколо естонського революціонера, а за теперішніми мірками звичайного терориста, Яана Томпа, якого за рішенням суду розстріляли 14 листопада 1924 року в селі Вальдеку. Не дивно, що під впливом більшовицької пропаганди цю подію роздули на весь світ, ім’я Я. Томпа певний час було на слуху. Отож, Абрам Натанович як людина, яка, за словами доньки композитора Ніни Френкель, не була позбавлена передових ідей, й назвав щойно народженого сина на честь естонця Яана Томпа.

 Ми вже ніколи, напевно, не дізнаємося, коли і від кого з’явилася чутка про “пологівське” народження Френкеля? Хто були його батьки, звідки вони приїхали та що спонукало їх оселитися в пристанційному селищі? Як і те, в якому саме році саме родина Френкелів виїхала до Києва?

Шкода тільки, що ми й досі маємо більше запитань, ніж підтверджених документами і часом відомостей з першого десятиліття життя Я. Френкеля. Чимало з тих запитань й до сьогодні залишаються без відповідей. Ми вже ніколи, напевно, не дізнаємося, коли і від кого з’явилася чутка про “пологівське” народження Френкеля? Хто були його батьки, звідки вони приїхали та що спонукало їх оселитися в пристанційному селищі? Як і те, в якому саме році саме родина Френкелів виїхала до Києва? Не можемо сказати також, чи відігравали згодом якусь роль у творчості композитора спогади про ті кілька років дитинство, що минули на пологівській землі, в обіймах степового привілля?

Усе це, на жаль, вкрите для нас мрячкою невідомого, незвіданого. Натомість маємо безліч здогадів, припущень, надуманих небилиць. Дивно, що ще за життя Яна Френкеля чомусь нікому з місцевих краєзнавців не прийшло в голову налагодити листовний зв’язок із композитором, який мешкав тоді у Москві, або хоча б спонукати його згадати своє “пологівське” дитинство.

Ян Френкель, батько Абрам Френкель, молодша сестра Зоя Френкель і Валерій Харитон (син Марії Френкель), приблизно 1940 р.

Ми іноді надто безвідповідально покладаємося на власну пам’ять, яка виявляється надто короткою. Вона живе лише у спогадах сучасників. І якщо їх вчасно не записати, з роками вона затирається увесь слід, губиться пам’ять про талановиту людину. Саме так сталося з Яном Френкелем, “пологівська сторінка” життя якого вчасно не записана, згодом заповнилася різними вигадками і міфами.

Усе це й спонукало нас зібрати до купи факти з біографії Я. Френкеля.

Відомо, що пологівське побутування родини Абрама Френкеля тривало до вступу його сина Яна до Київської музичної школи. В 1934 році при Київській консерваторії саме відкрилася десятирічна музична школа-інтернат для обдарованих дітей, відбір яких тоді проводився по всій Україні. А по її закінченню Ян продовжив своє музичне навчання в Київській консерваторії.

Достеменно невідомо, звідки і коли саме з’явилися Френкелі у Пологах. В усякому разі, були вони не з тутешніх єврейських колоній, як про це писалося в деяких публікаціях. Також не витримує жодної критики й твердження, ніби Ян Френкель народився в пристанційному селищі Пологи, як і те, що свою дружину Абрам Натанович повіз народжувати аж у Київ.

Ось, наприклад, якими аргументами оперували тодішні автори:

Абрам Френкель, крім того, що був перукарем, виявляється набув собі слави серед місцевої знаті як чудовий майстер з пошиття чоловічого і жіночого одягу. За роботу йому платили немалі гроші і дарували коштовності. Тому троє дітей народилися в кращій приватній клініці Києва. Але всі вони в двадцятиденному віці разом із матір’ю поверталися в Пологи. Четверта донька Зоя з’явилася на світ у Пологах. Бо на той час Абрам Натанович збіднів. Усю сімейну казну і коштовності забрав “отаман махновської вольниці”. Тому поїздка в Київ стала неможливою.
…незаперечним залишається той факт, що кілька років дитинства Яна таки минули в Пологах.

Про те, як міг “отаман махновської вольниці” забрати наприкінці 1920-х років сімейну казну, перебуваючи на той час у Парижі, напевно, знає лише горе-автор такої вигадки.

Та незаперечним залишається той факт, що кілька років дитинства Яна таки минули в Пологах. За доказ маємо особисте зізнання композитора в листі до редакції газети “Индустриальное Запорожье”. Тобто, він знав напевно, що народився таки у Києві. А в Пологах родина Френкелів зʼявилася вже після його народження.

Мати Яна Френкеля Нехума Нухимівна Димерець.

Про самих батьків Яна Френкеля відомо не так уже й багато. З метричних документів дізнаємося, що Абрам Натанович Френкель народився у 1888 році в селі Річиця Гомельської губернії. Ще до переїзду в Пологи окрім перукарства Абрам Натанович грав на скрипці на єврейських весіллях і святах, був таким собі музикантом-клезмером. У Пологах Абрам Френкель продовжив працювати перукарем в УЧХ. Щодо його кравецьких здібностей не маємо жодних підтверджень.

Натомість, мати Яна Френкеля Нехума Нухімовна (Ніна Наумівна) Димерець за професією була білошвея. На час народження молодшої доньки їй минуло вже 38 років. Родом була з міста Димер (тепер Вишгородського району Київської області). Ніна Наумівна часто хворіла і померла в 1936 році, коли сім’я Френкелів замешкала в Києві. Хоча в деяких публікаціях повідомлялося про те, що рідна матір Яна нібито загинула від рук фашистів у Бабиному Яру.

Мешкала багатодітна родина Абрама Френкеля у своїй хаті по вулиці Базарній. Тепер на цьому місці височить будівля суду і прокуратури.

Пошлюбилися Абрам Натанович і Ніна Наумівна в 1910-му році. Відтоді у Френкелів народилося семеро дітей, з яких на 1930-й рік живими залишилося п’ятеро – Михайло, Марія, Тетяна, Ян і Зоя. До речі, про народження в Пологах 17 травня 1930 року наймолодшої Зої маємо документальне підтвердження.

Архівний документ – запис акту про народження Зої Френкель.

Мешкала багатодітна родина Абрама Френкеля у своїй хаті по вулиці Базарній. Тепер на цьому місці височить будівля суду і прокуратури.

Коли Яну виповнилося чотири роки, батько почав самотужки вчити його гри на скрипці. При цьому він керувався рекомендаціями з книги Леопольда Ауера “Моя школа игры на скрипке”, в якій говорилося про те, що педагогу варто не допускати жодної фальшованої ноти його учня. Втім, навчання переривали постійні хвороби, через які Яну доводилося часто їздити в санаторії. Лише у восьмирічному віці батько почав домагатися серйозного ставлення до занять музикою.

Ян Френкель під час навчання в музичній школі.
Про те, як відбувалися щоденні уроки навчання на скрипці під наглядом Абрама Натановича розповідала згодом донька композитора Ніна Френкель: “…Он запирал Яна в маленькую комнату, заставлял заниматься и при фальшивых нотах распахивал дверь и наносил по провинившейся голове удар смычком“.

Напевно, Абрам Натанович добре розумів, що талант вимагає не лише зречення задоволень щоденного життя його сина, але й накладає ярмо постійної виснажливої праці. І за це талант доля нагородила Яна Френкеля славою і визнанням, збагативши й піднісши його життя на висоти митця.

Старші сестри – Марія і Тетяна – вчили маленького Яна читати. А ще він любив вивчати географічну карту, яка висіла вдома на стіні, знав її напам’ять.

Старші сестри – Марія і Тетяна – вчили маленького Яна читати. А ще він любив вивчати географічну карту, яка висіла вдома на стіні, знав її напам’ять.

Згадавши про сестер Я. Френкеля, скажемо, що старша Марія перед війною вийшла заміж і потім з чоловіком пішла добровільно на фронт, де й загинула. Друга – Тетяна, вийшла заміж за військового, мешкала в Криму.

На постійне проживання в Києві Френкелі переїхали десь в середині 30-х роках, коли Ян почав навчатися в Київській музичній школі. Мешкали вони на Жилянській вулиці, а поруч, на Великій Васильківській, знаходилася перукарня, де працював Абрам Френкель.

Із родиною Френкелів були пов’язані доньки Іларіона Івановича Лозицького із сусіднього села Басані – Марія і Надія. Про це неодноразово писав у своїх статтях уже згадуваний нами Володимир Нечипоренко. Так, маючи п’ятко дітей, Френкелі змушені були тримати хатню прислугу. До того ж, Абрам Натанович як на ті часи був людиною заможною, що давало можливість його дружині не працювати, а займатися вихованням дітей. Їхньою хатньою робітницею стала Марія Лозицька. Чому саме вона та як відбувалося “працевлаштування”, про це нам нічого невідомо. Та переїжджаючи до Києва, Френкелі взяли із собою і хатню робітницю Марію Лозицьку, яка, після смерті рідної матері Яна Ніни Наумівни, заопікувалася молодшими дітьми Абрама Френкеля. На той час Яну, коли він почав навчатися в Київській музичній школі, минуло дванадцять років, а його сестрі Зої пішов сьомий рік. Тож не дивно, що згодом Ян Френкель неодноразово називав няню Марію Іларіонівну своєю мамою. Саме з Марією Іларіонівною як своєю законною дружиною, Абрам Натанович під час війни евакуювався на схід.

Тож не дивно, що згодом Ян Френкель неодноразово називав няню Марію Іларіонівну своєю мамою.
Дехто з авторів публікацій про Я. Френкеля стверджував, ніби той говорив, що найріднішими місцями для нього був Пологівський край, де пройшло його дитинство. Шкода тільки, що жодного разу він так і не спромігся побувати в Пологах, де, кажуть, навіть мав відбутися авторський концерт відомого композитора. Та на перешкоді цьому стала смерть батька Абрама Френкеля. Тільки залишилася згадка Майї Мурзіної про те, як “пристально вглядывался Ян Абрамович в окошко машины, пытаясь что-либо разглядеть в сумерках, когда мы проезжали город Пологи. На остановку здесь времени не было, а как ему хотелось побродить по улицам, где пришлось жить в детстве, сравнить былое с настоящим”.

В усякому разі, в піснях, написаних на музику Яна Френкеля, чомусь завжди відчувається якась ностальгійність, щемлива туга за втраченим. Особливо це відчувається на тлі сучасних мелодій і ритмів.

Цікаво, що, проводячи своє раннє дитинство в Пологах, Ян Абрамович пішов тут у перший клас. Але нам поки що невідомо, в якій саме школі він навчався, хто були його вчителі, напевно, мав шкільних друзів. Принаймні, жодної згадки про цей період в його біографії ми ніде не зустрічаємо. Тому сьогодні ми можемо лише пошкодувати, що за життя Я. Френкеля ніхто з пологівців не знайшов за потрібне налагодити та підтримувати з відомим композитором листовний зв’язок, аби з’ясувати подробиці життя його та його рідних у Пологах. А не маючи таких подробиць, як-то кажуть, “з перших уст”, важко спростовувати чи підтверджувати факти, більшість яких і до сьогодні грунтується на чутках, маючи сумнівне походження або ж навмисне перекручені. Крім того, дехто з авторів публікацій вдається до творчої фантазії, яка не лише суперечить правді життя Яна Френкеля та його рідних, а й породжує нові бридні.

Цікаво, що, проводячи своє раннє дитинство в Пологах, Ян Абрамович пішов тут у перший клас. Але нам поки що невідомо, в якій саме школі він навчався…

Як наприклад, не зовсім зрозуміло, звідки взято, що після війни мати (тобто Марія Лозицька) Я. Френкеля та її сестра (Надія Лозицька) проживали в Пологах. Ніби їхнє помешкання знаходилося в кімнаті на першому поверсі будинку, де тепер пологівська міськрада. Що по війні подружжя Френкелів чотири рази приїздило у село Басань. А ще кажуть, що десь в середині 60-х років сам Ян Френкель побував у Пологах, “…і якось ввечері заграв на піаніно, біля хати відразу почали збиратися сусіди. Побачивши це, Френкель попросив господарів допомогти йому підсунути громіздкий музичний інструмент ближче до вікна, влаштувавши таким чином імпровізований концерт для земляків”. До речі, цей випадок, але в різній інтерпретації, доводилося неодноразово зустрічати в числених публікаціях різних авторів – то підсували піаніно до вікна, до виносили на двір… А самі спогади про приїзд Яна Френкеля в Пологи, якщо це дійсно було, зважаючи на таку подію, виглядають малоймовірними.

Чи не тому через усілякі вигадки та бридні “пологівська сторінка” в біографії Яна Френкеля й досі залишається ненаписаною? На жаль.

Олександр ЄМЕЦЬ.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

10 + 12 =