“Мамочко, ріднесенька, живи!” (З листа читачки)

0
2626

Як і більшість пологівців я не вірила в коронавірус. Вважала, що все, що пишуть на сайтах та в газетах, для того, щоб залякати людей. А тоді захворіла: спочатку стала кашляти, згодом приєдналася температура +39. Але, що б я не пила, вона майже не спадала. Як у цій ситуації і роблять, пройшла тест і невдовзі мені подзвонили з лікарні і обрадували, що мій тест  позитивний, у мене – коронавірус.

Я продовжувала пити усе, що призначав сімейний лікар, а через кілька днів у тяжкому стані потрапила в лікарню – і одразу під маску. Я задихалася, від паніки втрачала свідомість. Думала, що вже не виживу, що мені кінець. Налякала і сина, і доньку. Вони плакали і кричали мені в мобільний, щоб я не вмирала, щоб боролася і не здавалася. Через кілька днів мені стало краще, хоч я не обходжусь ще без маски.

За цей час, що лежу в лікарні, переосмислила своє життя і весь час себе картаю, що всі роки жила неправильно, не так: не гроші, не машини важливі у житті, а здоров’я і рідні мені люди – чоловік і мої діти, яким я тепер точно знаю: дуже потрібна. Їхні сльози під вікнами інфекційного і …”Мамочко, не залишай нас, будь ласка, живи!”,  які чула від них уперше за все життя, якраз і повертають мене зараз до життя.

Валентина Іванівна, м.Пологи.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

eight + 2 =