Нерідко ми у повсякденному житті стикаємось з питаннями, на які достовірно міг би відповісти лише священнослужитель. Але найчастіше відповіді ми отримуємо від бабусь, родичів, знайомих тощо. Наприклад, мені бабуся завжди говорила, що у критичні дні до церкви ходити не можна, а на запитання: чому – відповідала, що я зараз «нечиста». А чи знаєте ви, що робити з минулорічною свяченою водою? А чому не можна їсти на поминальному обіді вилкою? А чи може церква як РАЦС – розвінчати?

З цими запитаннями ми звернулись до Василія Паша, отця Спасо-Преображенського храму, що у Кінських Роздорах.

Чи правда, що жінкам у критичні дні не можна до церкви ходити?

Ця заборона пішла від наших предків. Тоді жінок у критичні дні не пускали до церкви через можливість замазати кров’ю підлогу. Але зараз у кожної жінки є ціла купа засобів гігієни, які запобігають подібним випадкам.

Тож ходити до церкви під час місячних не заборонено. Але все ж таки є дещо, чого категорично не можна робити у ці дні. Наприклад:

  • не можна причащатися;
  • не можна брати участь у таїнствах хрещення;
  • не бажано в ці дні приклонятись до ікон.

Що потрібно говорити священникові на сповіді?

Є чимало пологівців, які жодного разу не приходили на сповідь до священнослужителя. І тут виникає запитання: як себе підготувати до сповіді і що розповідати?

Перш за все, – говорить отець Василій, – потрібно підготувати самого себе до сповіді. Тобто, усвідомити всі свої гріхи і не боятись про них розповідати. Бо приховування скоєного гріха прирівнюється до смертного, а це священникові не потрібно. Взагалі, отець у сповіді виступає лише свідком перед Богом за людину, яка сповідалася. Він лише підтвердить: говорила людина про той чи інший гріх, чи ні. Розповідати священникові різні подробиці скоєння гріха – не потрібно. Треба говорити лише по факту: я грішна(ий) в тому і в тому. Все.

Тож не плутайте священика з психологом і завчасно продумайте ваш діалог.

Чи можна розвінчатись?

– У церкві взагалі немає такого поняття як розвінчання. Людина може отримати благословення на другий шлюб. Але для цього потрібні вагомі причини. Якщо людина захоче повінчатись удруге, то спершу цій парі потрібно офіційно одружитись в РАЦСі, а потім подати прохання на нове вінчання на розгляд правлячому архієрею тієї чи іншої єпархії. Якщо він дасть згоду, то лише тоді пара отримає благословення на другий шлюб і зможе повінчатись, – говорить священник.

– А що означає вінчання для шлюбу?

Коли пара вінчається у церкві, їй дають благословення на спільне подружнє життя та народження дітей.

На сайті «Релігія в Україні» пишуть наступне:  Деякі церкви дають розвінчання парам, які не зжилися, розлучилися у РАЦСі. Що треба для того, аби розвінчатися?

Немає такого поняття як розвінчання або церковне розлучення. Те, що поєднав Господь, не може розлучити жоден священник. Коли люди вінчаються, вони мають знати, що це вже назавжди. Бо є один Бог, одна віра, одне хрещення і одне вінчання. У деяких церквах священники беруть на себе гріх і дозволяють повторний шлюб. Це може бути у дуже виняткових випадках: якщо хтось із членів подружжя зраджував, безслідно зник або страждає від душевної хвороби. Але ще раз повторюся: розвінчатися не можна. Це великий гріх і для подружжя, і для священника, який візьметься провести такий обряд.

Куди дівати стару свячену воду?

Через неправильне зберігання вода може зіпсуватися. Свята вода має дивовижні властивості. Вона зміцнює тіло, дух і дарує велике щастя доторкнутися до церкви, де б не знаходилася людина. Унікальним воду робить те, що протягом тривалого часу вода залишається свіжою і не втрачає цілющих особливостей. Зазвичай віруючі раз на рік набирають освячену воду і використовують її в різних ситуаціях. Але що робити, якщо рік пройшов, а вода ще збереглася?

Цю водичку потрібно вилити під дерево, де ніхто не ходить. Або під ріг будинку.  Головне, аби місце, куди виливаєте водичку, було не топтане, – говорить Василій Паш.

До речі, в церкві водичку, в якій хрестили немовля або іншу свячену воду, чи відходи, які не можна виливати в каналізацію чи викидати на смітник, виливають/викидають у спеціальну яму, що міститься на подвір’ї храму.

Чи обов’язково на поминальному обіді їсти ложкою?

– Ні, – стверджує отець Василій, – можна і виделкою їсти. Чомусь всі вважають, що поминати померлого горілкою – не гріх, а виделкою їсти – означає згрішити.

З просторів Інтернету: Існує одне досить правдоподібне пояснення, чому не обов’язково їсти ложкою за поминальним столом. Всі ми знаємо, що канонічну поминальну трапезу становлять три страви: кутя, млинці і кисіль. Їсти кутю виделкою досить незручно, тим більше поминальна трапеза повинна початися з того, щоб кожен присутній з’їв рівно три ложки куті. Млинці належить брати руками, а для киселю потрібен стакан або кухоль. Немає необхідності нічого наколювати. Хліб і інші блюда ламали і брали руками, тому виделками на поминальній трапезі не користувалися за непотрібністю.

Православна церква не вважає гріхом використання вилок на поминальній трапезі. Священнослужителі кажуть, що набагато важливіше провести відспівування покійного і зробити похоронний обряд за всіма правилами. Поминальний стіл накрити на перший, дев’ятий і сороковий день після поховання, а сервірувати стіл виделками чи ні повинні вирішувати родичі покійного.

Ірина РАБОТЯГОВА.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

15 − six =