Довелося їхати у поїзді, їхали у комфортабельному і недешевому вагоні-купе. У Дніпрі до нас приєдналася вагітна попутниця. “Жінці за сорок, а вона наважилася на дитинку в такому віці, – подумала я, – яка молодець!”. 

Познайомилися. Розговорилися. Мою попутницю звати Аня.

– Кого чекаєте?? – запитала у співрозмовниці.
– Двійню. Дівчатка, але це не мої біологічні діти – іспанці. Так і сказала: “Іспанці”.
– Стоп, стоп, стоп, тут докладніше. Як це не ваші?

Розмова наша тривала до глибокої ночі. З’ясувалося, що Ганна – сурогатна мама, це її робота, з того і живе. Знаєте, хтось торгує на ринку, хтось пише статті, хтось лікує, а хтось працює сурогатною мамою. Але далі – докладно і від першої особи.

Як я вирішила стати сурмамою

…зателефонувала подружка з Житомира, запропонувала з’їздити до Львова, у клініку ЕКЗ.

Мені зараз 37 років. Маю чоловіка, який працює далекобійником, та двох донечок, восьми та шести років. Все життя займалася ремонтами, дуже нелегка це праця: шпаклівка, фарбування, попострибай, догоди клієнту за копійки. Вже давно мене це не влаштовувало, хотілося більшого доходу, частіше бачити дітей, спокійніше жити. І тут мені зателефонувала подружка з Житомира, запропонувала з’їздити до Львова, у клініку ЕКЗ. Для того, щоб пройти медичне обстеження і, якщо здоров’я дозволить, стати сурогатними мамами. За компанію поїхала з нею, чоловікові нічого не сказала – зайве, все одно у той час він був у відрядженні за кордоном. Дітей залишила на свекруху. І гайда до Львова.

Недовго вагаючись, погодилися допомогти бездітній парі стати батьками.

Ми з подругою пройшли необхідні обстеження і лікарі винесли вердикт: ми можемо бути сурогатними мамами. Так, у нас є незначні проблеми зі здоров’ям по гінекології, але все можна виправити. Недовго вагаючись, погодилися допомогти бездітній парі стати батьками. До того ж розмір винагороди для мене суттєвий – 13 тисяч євро за одну дитинку.

Зараз «в моді» дівчатка

Вперше мені «підсадили» дитинку чотири роки тому. Бездітна пара з Ізраїлю вже багато років живе разом, а дітей так Бог і не дав. До того ж жінка вже у поважному віці, їй 63 роки, а батьку – 48. Лікарі взяли не її, а донорську яйцеклітину та іологічний матеріал її чоловіка. Коли підсажували ембріон, то лікарі вже знали, що це буде саме дівчинка. Та і біологічні батьки хотіли лише дівчинку. Через дев’ять місяців я  благополучно народила сама, без кесарева розтину. Пологи пройшли швидко та легко.

Зараз постійно надсилають мені фото тієї дівчинки, їй вже три роки.

Ця пара з Ізраїлю віддячила ще й додатковими грошима. Коли виписувалася з пологового, додатково в конверті подарували ще 1 тисячу євро. Зараз постійно надсилають мені фото тієї дівчинки, їй вже три роки. З’ясувалося, що їй передалася моя група крові та я можу бути донором для цієї дитини. Тому ця ізраїльська родина не перериває зі мною зв’язків. Оформили всі необхідні документи, і я можу без перешкод приїздити до них у гості. Навіть з моїми донечками запрошували погостювати.

Через кілька місяців після першого досвіду сурогатного материнства мені знову зателефонували з клініки і запропонували виносити ще одну дитинку. ЕКЗ пройшло вдало і я з першої спроби завагітніла. Це знову була дівчинка. ЇЇ виносила для пари з Одеси. Мамі 45 років, а татові – 50. Яка доля тієї дитинки – не знаю. Та мені це нецікаво. Народила, отримала свою винагороду – і віддала з легким серцем. Ця дитина не моя. І я це прекрасно розумію. Це лише моя робота.

Ця дитина не моя. І я це прекрасно розумію. Це лише моя робота.

Зараз, через п’ять місяців після чергової вагітності, я виношую двійню для пари з Іспанії. Чоловік та дружина досить молоді, їм по 38 років. Вони з королівської родини. І в мене знову будуть дівчатка. От заплатять мало, якщо за одну дитину я мала 13 тисяч євро, то за двійню – 16 тисяч. Двох діточок і виношувати тяжче і народжувати. Буду торгуватися, щоб додали грошової винагороди.

М’яко сплю, смачно їм і ні в чому собі не відмовляю

Живу, як королева. Моя робота носити дитинку і постійно відвідувати лікарів…

Як тільки почала «працювати» сурмамою, моє життя кардинально змінилося. Я нарешті змогла відпочивати, коли я хочу. Їсти те, що хочу, бо на харчі мені щомісячно майбутні батьки перераховують гроші – це окремо від майбутнього гонорару. Живу, як королева. Моя робота носити дитинку і постійно відвідувати лікарів для того, щоб пройти УЗД та здати аналізи. Їжджу лише в комфортабельному транспорті та на таксі – все оплачується окремо. Перед пологами живу у Львові, біля клініки ЕКЗ. Мені знімають квартиру чи будинок.

Здійснила свою давню мрію; придбала будинок у Дніпрі, тепер мої донечки живуть у комфорті.

З шостого місяця вагітності виділяють кошти для придбання одягу для вагітних. Після кожних пологів мене у клініці безкоштовно обстежують. Здійснила свою давню мрію; придбала будинок у Дніпрі, тепер мої донечки живуть у комфорті. Всі мої рідні знають, що я сурогатна мама. Чоловік спочатку був дуже проти, сварився. Але вже всі звикли: і чоловік, і моя мама, і свекруха. Так краще всім. Зараз наша родина не бідує.

Невдалий досвід інших жінок

За кожну невдалу спробу вагітності платять лише 1 тисячу гривень.

До речі, хочу сказати, що не завжди все так гладко виходить, як у мене. Багато сурмам не вагітніють з першого разу. Дітки не приживаються. За кожну невдалу спробу вагітності платять лише 1 тисячу гривень. Одній жінці зробили аборт – дитина виявилася з вадами.

А здоров’я і часу для підготовки до вагітності потрібно витратити немало. Перед підсадкою ембріона всі майбутні сурогатні мами приймають гормони у великих кількостях. Мені, наприклад, для того, щоб підготувати матку, потрібно приймати спочатку естроген, потім прогестерон. Через ці гормони дуже набрала зайву вагу.
У багатьох психологічні проблеми. Одна жінка народила і не хотіла віддавати дитину біологічним батькам. Дитинку відібрали. А вона ледь не вийшла у вікно. Після цього живе з тягарем на серці і в душі.

Дитинку відібрали. А вона ледь не вийшла у вікно.

Але більшість моїх «колег» спокійно віддають дітей. З нами працюють психологи. Договори складають досвідчені юристи. Так що не віддати дитину не можливо. Тому я намагаюся відгородитися від дитини, що мешкає у мене в животі. І з самого початку чітко розумію, що виконую лише роботу, за яку отримаю гарні гроші. Навіщо зайві сентименти?

До речі, у договорі є такий пункт, якщо біологічні батьки відмовляться від дитинки, то вона буде жити у дитячому будинку. При бажанні біологічна мама може стати цій дитині опікуном. Особисто в мене цього бажання не виникало. Мені достатньо двох моїх рідних дітей. Здоров’я вистачило б народити собі і третю дитину, але вже не хочу. Мені моїх двох «спиногризиків» вистачить.

Планую ще народжувати

Матеріальна сторона моєї «роботи» відіграє не останню роль. Але я прекрасно розумію, що допомагаю людям стати щасливими батьками. Мені дуже подобається бути вагітною. Хоч з кожним роком все важче у плані здоров’я. Жіночій вік короткий. Через три роки мені виповниться сорок. Деякі клініки зараз беруть сурмам і до 44 років.

Якщо дав Бог народжувати, то буду «працювати» і далі. Ця робота нічим не гірша від іншої.

Зараз на таких жінок страшенний попит, їх не вистачає. За сурогатними мамами стоїть черга. Бо в Ізраїлі послуга сурогатної мами коштує 70 тисяч євро. Всього послуги ізраїльської клініки ЕКЗ та сурмами коштують там близько 200 тисяч євро. В Україні це в кілька разів дешевше. Тому буду «заробляти» на цьому, доки дозволить вік і здоров’я. Якщо дав Бог народжувати, то буду «працювати» і далі. Ця робота нічим не гірша від іншої.

Спілкувалася Ірина ЛІСОВА.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

12 − eight =