У Грузії є повір’я: коли в будинок приходять гості, в ньому починається життя. Сьогодні «Піццолі» – це не просто будинок, де чекають улюблених гостей, а це справа усього життя сім’ї Сумеріних.

Сьогодні «Піццолі» впізнають за смачною їжею, за атмосферою, яка панує в ресторані та кафе, а 7 років тому все розпочалося з бажання та знань Ольги Вікторівни годувати людей смачною їжею та балувати їхні рецептори унікальними поєднаннями інгредієнтів.

  • Я досить довгий час пропрацювала у різних кафе та ресторанах нашого району. Знаю, як влаштований цей механізм від «А» до «Я», бо спробувала себе у різних ролях: різноробочої, кухаря, керуючої. Розробляла меню, пропрацьовувала десятки різних страв. Все це мені було надзвичайно цікаво, але душа прагла іншого. Десь далеко у мріях я чітко собі вималювала, як би хотіла, щоб виглядало моє кафе. Сім років тому так трапилося, що я залишилася без роботи, але я чітко знала, в якому напрямку мені необхідно працювати. З величезним запалом та ентузіазмом, але з самого нуля, я разом з невісткою Вікторією розпочали складний та тернистий шлях до того, що маємо зараз. На двох у нас тоді було 120 гривень стартового капіталу. На ці гроші ми купили необхідні інгредієнти. Я, зібравши усю волю в кулак, пішла пропонувати по різним підприємствам смачну шаурму та піцу. Мені було ніяково, але іншого виходу у мене не було. І це спрацювало. Три роки ми спочатку готували їжу вдома, а потім у якості кур’єрів, також самотужки її розвозили людям. У холодильнику було багато смаколиків, але усі знали, що їх чіпати не можна – це все для клієнтів, – згадує свій самостійний гастрономічний шлях Ольга Вікторівна.

Три роки так пропрацювали завзяті дівчата Ольга Вікторівна та Віка. Було тяжко, але жодного разу у них не виникало й думки, аби опустити руки, здатися та все покинути. Через те, що вони знали, який має бути кінцевий результат. Дівчатам уже було затісно у рамках лише однієї доставки і вони вирішили знайти приміщення, аби відкрити там своє кафе.

Той хто шукає – завжди знаходить. Так було і в цьому випадку. Сім’я Сумеріних знайшла приміщення та абсолютно весь ремонт усю «чорнову» роботу зробили самостійно. Бо усі вірили та прагнули цього. Чоловік Сергій та син Юра Ольги Вікторівни займалися чоловічою роботою, а дівчата взяли на себе дизайн кафе. Вони обійшли безліч будівельних магазинів, аби обрати ідеальні шпалери, освітлення, декор. Адже саме у цих дрібницях й криється душа закладу. Спочатку сім’я Сумеріних відкрила кафе «Піццолі». Воно для пологівців стало рідним та домашнім. До такого й прагнули Ольга Вікторівна та Вікторія.

Найсміливіші мрії втілюються у реальність

Коли б вже здавалося, що прийшли до фінішу, Ольга Вікторівна відкриває своїй родині найзаповітнішу мрію – відкрити ще й сімейний ресторан грузинської кухні. Бо сама жінка родом з Грузії і до 15 років жила у Батумі.

Ви подумали, що чоловік, діти, онучка почали відмовляти від цієї ідеї? Зовсім ні! Вони підтримали її та відправили у Грузію за натхненням та гастрономічним досвідом.

  • Ми разом з чоловіком поїхали в Грузію, а на господарстві залишилися Віка та Юра. 2 тижні ми подорожували Грузією, куштували різні страви та намагалися якомога більше деталей запам’ятати та втілити у своєму майбутньому грузинському ресторані. Додому ми повернулися з палаючими очима і у нас знову закипіла робота. Ми вирішили розділити «Піццолі» та 2 окремих напрямки. Звичне усім кафе ми залишили у вигляді кафе фаст-фуду, де наші гості можуть замовити піцу, шаурму, суші, звичні усім салати та гарніри, а в іншому залі відтворити маленьку Грузію, ­ ділиться своєю історією Ольга Вікторівна.

Грузинська кухня – це не тільки хінкалі, хачапурі та суп харчо. Ольга Вікторівна запевняє: «Грузинська кухня налічує безліч страв і одного вечора вам точно буде замало, щоб їх усіх скуштувати.»

Чіхіртма, хашмала, чанахі, чашушумі, оджахурі, сациві– ось лише частина страв, які можна скуштувати в ресторані грузинської кухні сім’ї Сумеріних, який розташований в центрі Поліг.

Традиційний грузинський колорит тут гармонійно поєднується із сучасним інтер’єром. Чи просто відпочити з родиною, чи влаштувати свято для гостей – тут можливо все.

Багато зусиль вкладено у ці заклади, стіни «Піццолі» пронизані любов’ю. Необхідно хоч один раз відвідати цей заклад, бо не виїжджаючи навіть з Поліг можна відчути грузинсько-українську гостинність.

Оксана БОЙКОВА.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

ten − eight =