Жінка у владі – це запорука успіху громади та держави. Бо жінки, навіть не займаючи керівних посад, ставляться до роботи зважено та відповідально. Органи місцевого самоврядування Пологівщини унікальні тим, що у складі місцевих рад та депутатських корпусів досить багато жінок. Чи не в цьому один із секретів успіху нашого району? Читайте та надихайтеся історіями амазонок Пологівщини, які змінюють місцеву спільноту на краще.

Найбільш прогресивні країни наполягають на рівному доступі жінок і чоловіків до ухвалення рішень на державному та локальному рівнях. Експерти дійшли висновку, що країни, які мають в своїх парламентах, урядах, радах менше 25–30% жінок, погано справляються з питаннями соціального захисту, охороною материнства і правами дітей.

Здоровий баланс чоловіків та жінок в команді забезпечує її стабільний розвиток та процвітання. Пологівщина є живою ілюстрацією цього твердження. За багатьма ініціативами стоять жінки, які працюють в сільських, районній та міській радах та входять до складу депутатських корпусів. Ми розкажемо лише про частину з них.


Валентина Шашко, секретар Пологівської міської ради

За освітою вона вчитель математики. 17,5 років була частинкою великої і дружної команди освітян. Потім очолювала терцентр соціального обслуговування громадян. З 1998 року працює у Пологівській міській раді. Валентина Миколаївна – депутат шести скликань міськради. Високий рівень довіри земляків, які віддають свої голоси на місцевих виборах за неї, – результат плідної і наполегливої роботи цієї енергійної жінки.

Після голови ради – це друга за важливістю посада в органах місцевого самоврядування. Секретар депутатського корпусу є головним комунікатором між обранцями інтересів громади та апаратом міськради. Саме в її обов’язки входить проконтролювати підготовку проєктів рішень, відповідність їх всім законним вимогам, прослідкувати, щоб депутати мали змогу ознайомитися з ними до засідання комісії, а всі зауваження та правки були враховані. Секретар ради також є комунікатором між мешканцями та депутатами. Скласти акт обстеження, підготувати якусь довідку або вирішити гострий конфлікт – все під силу цій жінці. Вона відкрита до людей, з багатьма пологівцями спілкується, тому знає, як живуть і чим вони переймаються.

«Людина повинна любити свою малу батьківщину. Це почуття дає кожному впевненість, тепло, розуміння того, що ти не один у цьому світі, що поряд з тобою живуть і працюють сусіди, рідне місто і село, які дбають про тебе і нагадують: ти – мешканець своєї громади, отже відповідальний за неї, як і вона за тебе. Ми об’єдналися, щоб працювати на благо людей, захищати їхні інтереси. Депутатам різних скликань я завжди говорила, що після виборів варто забути, хто з якої партії. У нас тепер одна єдина «партія» – Пологівська ОТГ. І сьогодні ми працюємо, щоб служити спільним інтересам всіх територій та розвивати їх. Для мене головне, щоб у громаді панували мир та злагода, були єдність та взаємопідтримка», – говорить про свою роботу Валентина Миколаївна.


Наталія Рябчук, в.о.старости с. Семенівки

Вона за освітою вчитель початкових класів. Не один рік своєї трудової біографії присвятила навчанню й вихованню дітей. Але життєва дорога привела в органи місцевого самоврядування. Нині вже важко уявити Семенівську сільську раду без її голови. На цю посаду семенівці обирали Наталію Анатоліївну п’ять скликань поспіль.

Турбота про людей, територію, вирішення проблемних питань, бюджет села, розпорядження бюджетними коштами… і ще мільйон завдань стоять перед головою сільської ради. А треба ж і всіх вислухати, і всім постаратися допомогти. Інакше й бути не може, адже на тобі великий тягар відповідальності. Треба виправдати довіру людей.

«Буває таке, що руки опускаються, а наступного ранку прокидаєшся з думками, що таки треба працювати і доводити те, що розпочав, до кінця, як би складно не було. Питання «Хто, як не я?» змушує рухатися далі», – розповідає Наталія Анатоліївна. Вона з тих, хто бореться за людей до останнього, живе за принципом «Бачу ціль – не бачу перешкод».

Після об’єднання в громаду її призначили виконуючою обов’язки старости села. Як би не називалася посада – голова, староста – для Наталії Анатоліївни це не головне. Набагато важливішим для неї є те, що може відкрито дивитися в очі своїм односельцям. Вона стільки років представляє владу у селі, але завжди залишається простою людиною, яку поважають і цінують за принциповість, якості лідера і мудрість. Далеко не всі можуть поставити інтереси громади над своїми власними, а вона за багато років на керівній посаді вже звикла до цього, адже в пріоритеті – розвиток села, добробут земляків.


Марина Рубан, голова Пологівської сільської ради

Голова села Поліг має дві освіти: бухгалтера та економіста. Після закінчення технікуму першим місцем роботи Марини Анатоліївни стала посада комірника в «Пологпостач». Потім вона працювала бухгалтером в Пологівському відділенні фонду держмайна в Україні, яке існувало з 1995 до 1998 року. У 2003 році обставини склались так, що тодішній голова села Поліг Володимир Костянтинович Назаров запросив Марину Рубан на посаду секретаря сільради, і вона погодилась. А через три роки, на жаль, пана Володимира не стало, і жінці випала нелегка місія – стати його наступницею. Сільську раду вона очолює вже понад 13 років, і не секрет, що в неї це добре виходить. Посада голови сільської ради не з легких, на шляху жінки виникало чимало труднощів і розчарувань, успіхів і вагомих здобутків, але на іншому місці пані Марина себе вже просто не уявляє.

Про свою роботу розповідає з посмішкою: «Мене завжди приваблювала робота з людьми. Спочатку, після школи, я хотіла вступити до медичного коледжу чи інституту, аби нести користь людям. Та, на жаль, з медициною в мене нічого так і не вийшло. Після восьмого класу я спробувала здати перший вступний іспит, і, чомусь, злякалася, що в мене нічого не вийде. Можливо, тому, що була ще дитиною. А от доросле життя привело мене до посади сільського голови. І це добре, адже найголовніше бажання, працювати з людьми і для людей, справдилось».

 

 

 


Лілія Метель, секретар Воскресенської сільської ради

За освітою пані Лілія – бухгалтер. Своє трудове життя вона розпочала зі звичайного працівника Пологівського олійноекстракційного заводу. А от до Воскресенської сільради її влаштувала свекруха. Спочатку Лілія Вікторівна кілька років працювала діловодом, а у 2006 році її обрали на посаду секретаря сільради.

Її обов’язки – це не «зварити каву керівнику», відповідати на телефонні дзвінки та «надрукувати кілька документів». Робота секретаря сільради відповідальна та клопітлива, це щоденне спілкування з народом, реєстрація документів різного виду, заповнення протоколів засідань сільради, виїзні прийоми громадян та купа інших службових обов’язків.

Але найголовніше для пані Лілії те, що це посада її мрії. Як говорять в народі «шлюби створюються на небесах», а в реальному житті високу місію єднання сердець виконує Лілія Вікторівна.

«Ще з дитинства мені подобались наречені. Як і всі дівчатка, я із захопленням спостерігала за весіллями, кожні вихідні бігала до сільської ради, аби подивитись на святкові вбрання молодят. А зараз – здійснилась моя мрія. Я не просто реєструю шлюби наречених, а стаю свідком початку їхнього спільного сімейного життя. Я бачу, як зароджується родина, – і це прекрасно! Мені дуже подобається продумувати всю весільну церемонію до найменших дрібниць. Дуже важливо, щоб все було ідеально, адже молодята запам’ятають цей момент на все життя. А мені приємно, що я стаю частиною чогось нового та радісного», – розповідає про свою роботу жінка.


Наталія Осипенко, Ірина Работягова

1 коментар

  1. не всі ці жінки ставляться до роботи зважино і відповідально як ви про їх пишите Шановна редакція Пологівських вістей!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут