Наших пологівців можна зустріти у будь-якому куточку світу. Ми писали про хлопців, які підкорили Америку, про дівчат, які працюють у Китаї та Дубаї, про наших земляків, які поїхали до Польщі, Чехії та Німеччини на заробітки не від легкої долі. А ось маленька і тендітна Ангеліна Безверхау свої 20 років вже пропрацювала в Туреччині два сезони, а зараз відкриває для себе країни Азії.

Жага до туризму у Ліни відкрилася після школи. Воназдобула спеціальність в цій області. На останніх курсах університетупологівчанкапроходила практику у Туреччині. Після цього її вже неможливо було зупинити. Повернувшись в рідні Пологи та пробувши вдома менше як два місяці, Ангеліна прийняла рішення, що не може довго сидіти на одному місці. У світі скільки всього цікавого та небаченого, а вона вдома… Тому, не довго думаючи, Ліна зібралася та поїхала до Західної України, звідти до Польщі і знову повернулася до Туреччини.

– Я не мандрую світом з метою чистого заробітку. Я хочу побачити світ, побувати у найвіддаленіших його куточках, ну й, звичайно, спробувати себе у різних амплуа, – розповідає Ліна.

Під кінець «гарячого» турецького сезону Ліна з друзями вирішила чкурнути до В’єтнаму.

– Про Азію я знала все в загальних рисах. Але коли вже серйозно почали про це говорити, то перечитала безліч інформації в Інтернеті та вирішила ризикнути і поїхати разом з друзями до спекотного та вологого В’єтнаму, – згадує дівчина. – Зараз я проживаю на острові Фукуок. Він знаходиться за 45 кілометрів від в’єтнамського узбережжя і всього за 12 кілометрів на південь від камбоджійського узбережжя. Цей острів – один із найпопулярніший серед туристів. Влаштувалася я тут працювати продавцем-консультантом перлин у ювелірному центрідля україномовних і російськомовних туристів. У мене два тижні було стажування. В мої обов’язки входить зустріти групу туристів, зробити для них невелику екскурсію, розповісти про перлини, відповісти на запитання та провести до торгового залу.Проблем з мовою в мене взагалі немає, адже працюю для «наших» людей, – розповідає Ліна.

Що здивувало

– Як тільки ми прилетіли, відразу дався взнаки клімат. Там дуже спекотно і волого. Від цього стає ніяково. Наступне, що здивувало – це кількість байків на вулицях В’єтнаму. Їх там сила-силенна, кожен їде за своїми правилами, тисне на звуковий сигнал іншим водіям – і через це на дорозі утворюється хаос. Ми з аеропорту 5 кілометрів їхали 20 хвилин! Але азіати до цього вже звикли, для них такий трафік в порядку речей. Доки їхали в авто, мене здивувала і їхня архітектура, вірніше… її відсутність. Там немає одного стилю, все змішано, – ділиться емоціями пологівчанка.

Ще Ліна вперше подорожувала Азією у двоповерховомусліп-бусі. За словами дівчини, там розміщені двоярусні ліжка,на яких зручно спати.

Про житло

Винаймає Ліна для себе на острові окреме бунгало за 4 мільйони 500 донг. На наші гроші це приблизно 4 тисячі 500 гривень. Дім Лінирозташований поряд з морем. Щоранку дівчина прокидається і на мальовничому березі влаштовує ранкові пробіжки.

– Мені дуже пощастило. Адже інші бунгала стартують від 6 мільйонів донгів, – розповідає Ангеліна.

Антисанітарія на базарах

Узагалі Азія – це рай для любителів поїсти. Кафе тут розташовані всюди, а фудкорти одразу можуть займати декілька поверхів у молі. Їжа дуже дешева. У вуличному кафе можна смачно поїсти усього за 1-2 долари, але часто санітарні умови залишають бажати кращого. Також тут величезна кількість смачних, недорогих екзотичних фруктів.

– Я вже куштувала лічі, дуріан, око дракона. Про міні-банани, манго я взагалі мовчу. Ціни на фрукти приємні. Приблизно за 20 гривень можна купити кілограм бананів, – розповідає Ліна. – Я тут харчуюся так, як звикла вдома, але це тяжко вдається, адже я не вживаю м’ясо, а воно тут скрізь. Я купую рис, гречки тут взагалі немає, ледь знайшла вівсянку. Люблю їсти овочі та фрукти. Вразив своєю антисанітарією мене місцевий базар. Там відбувається справжній треш, як на мене. В’єтнамці торгують на базарах смаженими котами, собаками, жабами та навіть лелеками. Це й досі не вкладається у моїй голові, – схвильовано говорить Ліна.

Ставлення в’єтнамців до українців

– У переважній більшості в’єтнамці досить приємні та доброзичливі люди. Але, як і скрізь, бувають винятки. Був у мене один неприємний випадок на базарі з в’єтнамочкою. Я запитувала у неї ціни на овочі, а вона почала мене перекривляти та сміятися з мене з іншими торгашами. Було ніяково. Один випадок – це не показник. Більшість людей, з якими мені доводиться спілкуватися та зустрічатися, дуже милі та усміхнені, – розповідає мандрівниця.

IắmspềặkĩngVíêtnẫmésè!

В’єтнамська мова дуже специфічна. Наперший погляд, нічого особливого:непотрібно вчити тисячі ієрогліфів, якуяпонській. Також немає занадто складної граматики, яквукраїнській мові. Але вимова… В’єтнамська належить дотональних мов. Наприклад, таке нескладне слово як«ma» може мати 6зовсім різних значень, залежно від вимови— ma(привид), má(матір), mà(який), mả (могила), mã(кінь) таmạ (саджанець). Аокрім звичного «а», єтакож літери «â» та«ă», різницю увимові яких винавряд чизможете почути. Івони також мають по6тонів кожна. Китайська, яку вважають однією знайскладніших усвіті, має лише 4тони. Якщо визможете розібратися вцьому хаосі, тоніяких проблем змовою небуде, – посміхаючись констатує дівчина.

Туга за батьківщиною

– Подорожі – це ковток свіжого повітря для мене, це завжди нові емоції, нові знання та досвід. Але! Жити я хочу в Україні, поряд зі своїми рідними. Я ще трішки відкрию для себе світ. Планую взимку поїхати до Камбоджі, а далі… час покаже.

Оксана Бойкова.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут