Цього хлопця знають всі, хто дивиться спортивні новини на телеканалі «ТВ-5»

0
852

Так-так, це той самий Микола Замирайло, наш земляк, про якого два роки тому ми вже писали. Тоді він був практикантом після 1 курсу факультету журналістики ЗНУ. Одразу було видно: толк з нього буде!

І ми не помилилися. Нині він закінчив 3 курс, встиг попрактикуватися на різних каналах, попрацювати в різних сферах (у списку місць роботи навіть супермаркет «АТБ»). Все ж його мрія розвиватися саме в професійній журналістиці здійснилася. Його взяли на «ТВ-5». Крім того, хлопець разом з друзями займається фото- та відеозйомкою, вони навіть заснували свій проект «JM.PRODUCTION».

Хтось подумає, пощастило. Та ні! Успіх приходить до тих, хто дуже багато працює, ризикує і пробиває всі перепони на своєму шляху. Саме такий і наш Микола, простий хлопець з мальовничого села Ожерельного.

Якось у нього взяли невеличке інтерв’ю студенти-журналісти. Цікаво, що сам Микола розповідає про свій вибір, навчання і роботу? Тоді читайте.

– Чому саме факультет журналістики?

– Важко було обирати. До останнього моменту вагався, все ніяк не міг вирішити: йти на журналіста чи опановувати театральне мистецтво. Обидва напрямки мені близькі, проте, все ж таки, журналіст – більш приземлена професія. Набагато легше знайти роботу, тим більше у зв’язку з таким стрімким розвитком інтернет-журналістики.

– Розкажи про навчання і практику.

– З навчанням в мене, м’яко кажучи, не склалося. Сидіти, зубрити якісь правила, конспекти – це не моє. Можливо, саме тому через пів року навчання я почав жалкувати, що вступив на журфак. Щодо практики, то була і газета, і радіо, і телебачення. Але найбільше мені запам’яталася перша практика в газеті «Пологівські вісті», що дала багато корисних знайомств, які допомагають досі. Добре пам’ятаю й практику на телеканалі «Z». Дякуючи долі, я потрапив на спортивні новини. Хлопці, які працювали на каналі, дуже допомогли мені освоїтися. Завдяки цьому я потім залишився там на стажуванні.

– З якими труднощами стикнувся під час роботи?

– Звісно, щойно я почав працювати на спорті, був страх навіть тримати мікрофон, ставити незручні питання. Проте, це дрібниці, які проходять з часом. На роботі довелося здобувати усі навички буквально з нуля, не зважаючи, була в мене база чи ні. На кожному каналі свій підхід, свої вимоги, до чого треба оперативно підлаштовуватися. Також пам’ятаю деякі труднощі з начиткою та артикуляцією, але, знову ж таки, кілька місяців роботи над собою – і проблеми як не було. Це просто досвід і праця.

– Маєш якісь захоплення?

– Моє захоплення – це спорт. Хоча на нього зараз катастрофічно не маю часу. Ще цікавлюся фото та відеозйомкою, що поступово переросло у роботу. Ми з друзями зараз почали займатися зйомкою весіль, випускних, вже є немало замовлень. Навіть не знаю, чи можна зараз вважати це за хобі, скоріш як підробіток.

– Що тобі дав факультет журналістики? Дай напутнє слово майбутнім студентам.

– Журфак дав мені розуміння того, що твоя реальна робота на практиці зовсім не залежить від оцінки в університеті. Я не соромлюся того, що вчусь на трійки, бо знаю, що можу чогось досягти. Головне – це не сидіти, очікуючи манни з небес, а просто працювати і ще раз працювати. Перевіряти свої сили, помилятися, пробувати знову і здобувати те, що хочеш. Тож, майбутнім журналістам я хочу побажати лише одного – сподіватися тільки на свої сили, вірити у себе і просто «танком» йти до своєї мети, не зважаючи на будь-які перешкоди.

Підготувала Наталія Осипенко.

Фото з архіву Миколи Замирайла.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут