Бобер-переселенець

0
788

Минулої суботи добре відомий пологівцям природолюб Олександр Володимирович Філобок вибрався на риболовлю аж за село  Новоселівку, на річку Гайчур. Але того дня щось зовсім не клювало, тож Олександр Володимирович вирішив пройтися берегом та роздивитися довкола, адже на лоні природи завжди є чим помилуватися. Аж раптом, як нагороду за невдалу риболовлю, побачив сенсаційну річ. Багато хто, напевно, не звернув би уваги на таку знахідку, але тільки не він! А справа в тому, що на березі річки лежала повалена верба, але стовбур був не зрубаний, не переламаний, а перегризений зубами…бобра. Олександр Володимирович переконує, що це практично сенсація для нашої місцевості, де бобри не водяться. Чоловік припускає, що пробрався до нас бобер вгору проти течії з гирла (рос – устье) річки Гайчур, напевно, в пошуках нової території для життя. Що на стовбурі характерні сліди саме від зубів бобра, наш земляк не сумнівається. «За все своє життя таку дивину побачив вперше», – говорить О.В.Філобок і охоче ділиться світлинами своєї знахідки з   читачами газети, за що ми йому дуже вдячні.

Надія Новікова.

Цікаво знати

Назва «бобер» походить від кольору звірка і означає – коричневий, бурий. Довжина його тіла без хвоста сягає метра, довжина хвоста — близько 35 см, маса тіла — до 35 кг і більше. Тривалість життя бобрів досягає 40 років, тварина має цінне хутро та якісне м’ясо.

Колись цих працелюбних мешканців річок і озер було багато. Але потім вони опинилися на межі зникнення і полювання на бобрів заборонили, внаслідок чого їхня кількість значно зросла. Природа подбала про пристосування бобрів до умов життя у воді й на суші, нагородивши теплою пухнастою шубою, яка не вбирає вологу. У бобрів унікальні зуби. Особливо важливу роль відіграють передні різці. Вони закриваються зубами зсередини, що дає тваринам можливість добувати й вживати їжу під водою.

Ці неповороткі на суші тварини — чудові гідробудівники, оселяються вони в тихих місцях біля крутих берегів річок або на невеликих водоймах. Бобер заздалегідь знаходить найліпше місце для спорудження греблі, а потім перекриває річечку в нижній течії. Матеріалом для будівництва гатки служать тваринам обрубки дерев та гілок. Глина й мул використовуються для спорудження греблі, а також законопачування щілин. Бобер не тільки здібний «інженер». Зоологи встановили, що тварина заздалегідь відчуває, яким буде літо. Якщо воно передбачається посушливим, то тварини з весни починають нарощувати греблю, щоб створити більші запаси води.

Споруджуючи свої «палаци», бобри обов’язково укріпляють їх на міцних дерев’яних фундаментах. На будівельних роботах і ремонті хатинки бере участь вся сім’я. Житло бобра за своєю архітектурою унікальне. Вхід розміщений під водою. Крім нього, є ще 4-5 «аварійних» дверей у різних кінцях будинку. Входи до нього влаштовані під водою, виходи знаходяться далеко від оселі. Отвори старанно замасковані. «Квартира» утримується в ідеальній чистоті. «Ліжко» вистеляється сухою травою. Поруч з оселею розміщені «їдальня» та «комора». Весною й літом бобри споживають молоді стебла та кору дерев листяних порід, кореневища очерету й рогози. З вересня до листопаду  у бобрової родини гаряча «жнивна» пора — заготівля їжі на зиму. Працюють вночі, а коли починає світати, старанно почистивши шкіру, завалюються відпочивати після «трудової зміни».

Ще за часів Київської Русі бобри охоронялися законом. Великий князь Київський Ярослав Мудрий видав закон, який забороняв полювання на бобрів. Гонитва за бобровим хутром призвела до того, що на кінець ХІХ ст. бобер став рідкісним звіром.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут