Її величність і неповторність – Зоя Адамівна

0
519

Сьогодні, 9 серпня, чудовий ювілей святкує чарівна жінка, яку в Пологівському районі усі добре знають, люблять і поважають – Зоя Адамівна Мовчан. Вона пологівчанка за народженням, освітянка – за покликанням, лідер – від Бога. Її красу бачать, розум чують, а доброту душі відчувають.

Усе це не просто гарні слова. Це суть людини, яка за весь свій вік стільки добрих справ зробила, стільки позитиву подарувала іншим, стільки віддала своїх сил, енергії, турбуючись про оточуючих. Завдяки їй пологівці знають про видатних, активних, цілеспрямованих, творчих жінок Пологівщини, спортсменів, молодих вчителів. А про натхненницю і організатора багатьох районних і навіть міжрайонних святкових фестивалів знаємо мало, хоча, насправді, можна не одну книгу написати чи фільм зняти про її життя. Тож маємо слушну нагоду розповісти про неповторну особистість – голову районної організації профспілки працівників освіти Зою Адамівну Мовчан.

Зоя Адамівна, молоді роки.

Жінка-свято, жінка-генератор ідей. Такі люди не приходять у світ для чогось буденного, вони народжуються для змін, для вагомих здобутків. І Зоя Адамівна має їх чимало. Цікаво було б побачити її в дитинстві. Напевно, і тоді вона була непосидючою, допитливою дівчинкою, яка навкруги себе збирала багато друзів і була душею будь-якої компанії. По суті, з того часу змінилося тільки те, що дівчинка виросла, але в душі залишилася юною і такою ж непосидючою та активною. Тільки з роками додалися знання, досвід, розширилося коло друзів, знайомих, зріс авторитет.

Старші піонервожаті.

Ще школяркою вона обрала освітянський шлях і не помилилася з вибором. Закінчила Запорізький педагогічний інститут, де вчилася на вчителя української мови та літератури. У 1966 році прийшла у велику й дружну освітянську родину Пологівщини, працювала 5 років старшою піонервожатою Пологівської СШ №2. Талановиту, завзяту, молоду вчительку з неабиякими організаторськими здібностями помітили в районі. Старт трудової діяльності був настільки вдалим, що в 1971 році їй довірили керівництво районним Будинком піонерів. Потім працювала секретарем-завідувачем відділу учнівської молоді райкому ВЛКСМУ, директором Пологівського районного краєзнавчого музею, директором Пологівської НСШ №6, директором СШ №3, а в лютому 1989 року її обрали головою районної організації профспілки працівників освіти і понині вона профспілковий лідер освітян. Без її уваги не залишається жоден вчитель, жодна проблема освітянської сім’ї, її серце відгукується на чужу біду.

Зоя Адамівна в роки директорства в краєзнавчому музеї

На небі засвітилася яскрава зірка, коли народилася Зоя Адамівна. Такі зірки світять тільки закоханим у свою справу людям, творчим, талановитим, які не бояться брати на себе відповідальність і стають рушійною силою для інших. Цього сяйва вистачає і їм, і тим, хто поряд. Чи уявляє своє життя ювілярка без турбот, пов’язаних з організацією масових свят? Ні. В її голові весь час народжуються нові і нові ідеї, а потім починається кропітке втілення їх в життя. Нині фестивалі, які започаткувала саме Зоя Адамівна, стали традиційними і на них чекають з нетерпінням усі пологівці. Чого варте районне свято «Її величність – жінка», де вшановують жінок-трудівниць, жінок-лідерів профспілок! Освітяни протягом навчального року мають нагоду зустрітися з колегами не раз, щоб проявити свої творчі таланти і спортивні здібності, адже завдяки профспілковому лідеру на Пологівщині відбуваються фестивалі «Вчительська весна», освітянський КВК, турзліт та інші. Це хвилинки слави, на які, на думку Зої Адамівни, заслуговує кожен. Тому, звичайно, такими культурно-масовими заходами вона намагається внести у повсякденну роботу вчителів яскраві емоції, подарувати позитивний настрій і заряд бадьорості.

Директор Пологівської СШ №6 Зоя Адамівна Мовчан з учнями і вчителями школи.

Ювілярка має багато здобутків і нагород, серед яких нагрудні знаки «Відмінник освіти України», «Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки», пам’ятний знак «За заслуги перед Пологівським районом», відзнака Федерації профспілок України та інші. Впевнені, найважливіше для неї не звання і титули, а визнання серед колег, дружба, добрі стосунки і радість спілкування.

Готуючи цей матеріал, звичайно, нам хотілося почути людей, які йдуть поруч по життю (дружать, спілкуються, працюють) з цією неймовірною жінкою. Цікаво, що для кожного з них вона стала особливою людиною.

Юрій Коноваленко, міський голова:

– Із Зоєю Адамівною я почав працювати з 15 серпня 1985 року. Вона була моїм першим директором. Тоді прийшов працювати у третю школу вчителем креслення та праці, і перший запис у трудовій книжці зроблений її рукою. Вона була для мене наставником і прикладом. І зараз захоплююся її невичерпною енергією. У неї народжувалися ідеї, як прикрасити школу, а вже разом втілювали їх в життя, робили стенди, оформлювали шкільний музей. Коли очолював районний відділ освіти, а Зоя Адамівна – профспілку освітян, то разом пережили дуже складні часи, коли довго не виплачували зарплати і т. ін. Тоді змогли знайти порозуміння в колективах, не допустили конфронтацій. Зоя Адамівна разом з іншими профспілковими діячами добивалася на вищих рівнях, щоб освітянам виплатили зарплату, а вчителі в той час спокійно працювали. Вона зуміла згуртувати людей. Їй – тільки найкращі побажання з нагоди ювілею.

Валентина Шашко, депутат міської ради, колега в минулому, подруга:

– Вона відрізняється від більшості з нас своїми нестандартними поглядами та діями. На будь-якій посаді працює на «відмінно». Це вчитель вчителів. Сама з творчим вогником в душі і інших заряджає позитивом. У Зої Адамівни завжди купа ідей, планів, проектів. І всі хочеться з нею втілювати в життя. Всі вони мають успіх у тих, для кого проводяться. Кожного разу дивуюся, звідки у неї стільки енергії? Бажаю, щоб Бог довжину і сценарій її життя ще писав і писав, щоб посмішка не сходила з її обличчя, щоб поруч були ті, кому вона потрібна, хто в неї вчиться, щоб її сила, мудрість і чарівність нікого не залишали байдужими, щоб вона ніколи не знала самотності. Спасибі їй, що вона є в моєму житті.

Алла Гогун, колега, подруга:

– Знаєте, як ми почали з нею дружити? Мій син захворів, тоді я працювала вчителем. Прийшла до неї, а вона питає: «Як справи?» Я розплакалася. Вона заспокоїла мене, одразу ж зателефонувала в область, організувала путівку в санаторій. Днів через 5 ми з сином були вже там. У Зої Адамівни дуже чуттєва душа. Дата народження «9» – за нумерологією це означає, що людина, народжена цього числа, має найвищий ступінь милосердя. Вона завжди думає більше про інших, ніж про себе. Її місія в цьому житті – милосердність і безмежна доброта. Я її обожнюю. З нею і відпочивати добре, і працювати приємно. Вона – супер. Нашу дружбу дуже ціную.

Людмила Дорофєєва, начальник відділу освіти, молоді і спорту РДА:

– Зоя Адамівна була моїм вчителем, викладала в мене музику. Відколи нас доля звела у відділі освіти, то не перестаю захоплюватися її веселим характером, емоційністю. Вона бачить всю освіту наскрізь. Ми інколи бачимо тільки верхівку айсберга якоїсь проблеми, а вона вже бачить все і передбачає наслідки, тому одразу пропонує шляхи вирішення. Дуже ініціативна.

Ольга Кологойда, колега, подруга:

– В одному кабінеті ми із Зоєю Адамівною пропрацювали 17 років. Дуже відповідальна людина, завжди готова прийти на допомогу. Вона організувала наш «дівішнік», понад 15 років зустрічаємося, влаштовуємо посиденьки і не зраджуємо нашим традиціям. Разом відзначаємо свята. До неї приходять і з горем, і з радістю. Така людина, до якої тягнуться інші. Обов’язково вислухає, дасть слушну пораду. Дуже легка на підйом. Заходи продумує до дрібниць, ночами не спить, за все і всіх переживає. Любить природу, отримує величезне задоволення від відпочинку на свіжому повітрі. І завжди з нею весело. Дуже гарно співає. Коли співає «Рідна мати моя», то до сліз проймає. А як танцює! «Циганочка з виходом» у її виконанні – це щось неймовірне. Вона – молодець.

Ніна Литовченко, колега, подруга:

– Знаю Зою Адамівну дуже давно. Вона пішла в декретну відпустку, а я прийшла працювати на її місце. Потім обоє працювали директорами шкіл. Ця жінка гідна найкращого, що є в житті. Настільки вона талановита, ерудована, розумна. Вона не може всидіти без діла і на одному місці. Всю до останку віддає себе допомозі іншим, за що і поважають її люди. Ось ці віршовані рядочки саме про неї:

Желаю я от души вам добра и хлеба,

Чтоб просыпались вы под чистым светлым небом.

От сердца говорю: «Пред вами преклоняюсь,

Хотя сама я женщина, но вами восхищаюсь!»

Тетяна Арестенко, голова профспілки вчителів Кінськороздорівського НВК:

– Познайомилася із цією чудовою людиною дуже давно. Моя життєва стежина послалася так, що я теж стала вчителем. А Зоя Адамівна, дійсно, наш вчитель, до її думки ми завжди прислухаємося, її поради цінуємо. Спасибі їй за те, що ніколи не дає опустити руки. Інколи бувають хвилини розпачу, емоційної втоми, хочеться все кинути, а вона в такі моменти говорить: «Так, ніколи не здаватися, вперед і з піснею». Її підтримку відчуваю, отримую від неї натхнення на власну роботу. Я до неї звертаюся як до матері, до порадника, друга, колеги. У моєму житті дуже багато пов’язано з нею. Особливо їй вдячна за те, що, коли вона працювала директором шостої школи, там відкрили музей. Одна з його сторінок присвячена моїй мамі, яка працювала в колгоспі «Аврора» шофером. Ніхто не згадував у ті часи таких робітників. А вона пам’ятає, знає про кожну людину нашого району, вміє віднайти такі родзинки, що не кожен директор школи про них знає. Є в неї такий дар. Вона віддає іскорку доброти і щирості кожній людині. Без перебільшення скажу, що це людина Прометей в нашому районі. Їй – найщиріші привітання і побажання щастя.

Сергій Кара, молодий вчитель Шевченківської ЗОШ:

– Для мене Зоя Адамівна людина-енерджайзер, людина-позитив. Вона завжди привітна. Коли потрапляю до неї в гості, пригостить кавою, цукерками, зустріне з посмішкою. З нею дуже легко знайти спільну мову. Має чудове почуття гумору, вдало жартує і сміється навіть із себе. Самокритична. А з яким натхненням готує різні свята! Хвилюється за кожну дрібничку і підтримує усіх, хто має виступати на сцені. Вперше вона мене запросила років 5 тому провести «Її величність – жінка», з того часу співпрацюємо і спілкуємося із задоволенням. Вона дуже турботлива, вдячна (разів 100 дякує, якщо в чомусь їй допоможеш). Для мене вона приклад того, що, які б негаразди не сталися, потрібно завжди налаштовуватися на позитив.

Р.S. Правду кажуть, немає незамінних людей, є неповторні. Зоя Адамівна Мовчан – саме така, без неї неможливо уявити освітянську сім’ю Пологівщини. Нею захоплюються, пишаються, з неї беруть приклад. Такі люди – золотий фонд району. Тож нехай ніколи не вичерпується творча і життєва енергія у ювілярки, ніколи не в’яне краса, а душа завжди радіє і буде щасливою. З ювілеєм!

Підготувала Наталія Осипенко.

Дякуємо директору Пологівського районного краєзнавчого музею Ірині Павлівні Садовій за надані архівні фото з фондів музею.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут