А ви знаєте, чому не підірвали церкву у Кінських Роздорах?

0
4

Днями до редакції «Пологівських вістей» Олександр Васильович Журида, диспетчер заводоуправління ГДК «Мінерал», приніс фотознімки з альбому свого батька – Василя Васильовича Журиди. Зроблені знімки в 1969 році, коли на Приазовське рудоуправління (так тоді називався «Мінерал») почали надходити крокуючі екскаватори, і потреба у вибуховій речовині – амоніті, що використовувався для зняття верхнього ґрунтового шару, сама по собі відпала. За розпорядженням директора підприємства В.С.Поліщука залишки небезпечної речовини працівники гірничого цеху вивезли подалі від кар’єру в степ – і зірвали. Процесом знищення керували головний інженер рудоуправління Валентин Іванович Герасимов та начальник гірничого цеху Василь Васильович Журида (з часом його призначать головним інженером, а на початку 90-х він два роки буде очолювати Приазовське рудоуправління).

Фотоапарат закарбував, можна сказати, історичні миті. На першому знімку – члени бригади укладають до виритої ями мішки з амонітом, а на другому – вибух, що знищив небезпечну речовину, здійнявши над степом стовп куряви та диму. З того ж дня зняття поверхового шару кар’єру було механізованим, відбувався він безпечніше – величезними ковшами потужних екскаваторів.

– А знаєте, чому не зірвали церкву в Кінських Роздорах? – Раптом, інтригуючи, запитав Олександр Васильович Журида і продовжив: – Подякувати за те, що вона залишилась не знищена, потрібно головному інженеру Приазовського рудоуправління Валентину Івановичу Герасимову. – І розповів подробиці.

Коли в області наполягли на знищенні культових будівель, які якимось чином уціліли, Валентина Івановича Герасимова викликав до себе тодішній перший секретар райкому партії для консультації. Розмова йшла про церкву в Кінських Роздорах, і Герасимов, як досвідчений спеціаліст з підривних робіт, мав оглянути місце і дати відповідь, чи можна без наслідків для жителів села зірвати будівлю, заклавши під неї вибухівку? Для підривників із рудоуправління не існувало неможливих завдань, проте Герасимов, доповідаючи першому секретарю райкому партії, злукавив, що зірвати церкву без наслідків буде неможливо. Пояснив це тим, що церковна споруда стоїть на одній скелі з прилеглими до неї будівлями і вибуховою хвилею може пошкодити не тільки її, а й школу, лікарню та людські хати.

Слава Богу, що першому секретареві вистачило глузду не виконувати завдання з області будь-якою ціною. Зате тепер маємо церкву-красуню, зведену нашими предками, цим і гордимося. Велика вдячність Валентину Івановичу Герасимову (давно покійному), про якого в усіх, хто його знав, збереглася пам’ять, як про людину глибоко порядну і принципову.

Лідія СЛАБИШЕВА.

Фото з архіву Василя ЖУРИДИ.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут