Моя Новоселівка – земля хліборобів-трударів

0
19

Земля моя, яка ж ти красива, усім ти багата. А всю цю красу і все це багатство від прадіда-діда створюють працелюбні селяни.

У 1929– 1930 роках в Новоселівці було створено два колгоспи: «Гігант» (голова М.Г.Даровський) та «Рекорд» (голова І.І.Волошин). У 1932 році вони об’єдналися в одне господарство, головою якого спочатку був М.Г.Даровський, а потім – А.Т.Межевич. У селі Шевченко створили колгоспи «Відрадний» та ім. Шевченка, в селі Межиріч – ім. Горького, на хуторі Бідному – «Соцнаступ».

Першими трактористами, які працювали на тракторах «Універсал», «ХТЗ» були І.І.Климович, І.А.Терновий, М.Т.Межевич, В.С.Черкун, А.П.Литвиненко.

У перші роки колективної праці урожайність зернових складала 10-12 ц/га, а вже у 1939– 1940 роках – 17-18 ц/га.

За досягнення у вирощуванні зернових культур у 1940 році Микола Тихонович Межевич був першим трактористом, який взяв участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці.

З давніх-давен новоселівці славилися вирощуванням городніх культур, які займали всі луки понад річкою. Були парники із розсадою капусти, помідорів, перцю. Садили огірки, картоплю, цибулю, часник. Була ділянка-насінник з висадками буряків і моркви. Зібране насіння здавали державі. З помідорів виготовляли багато томатної пасти, яку зберігали в закупорених бочках, її вистачало до нового врожаю.

Значною подією в житті села стала участь господарства у Всесоюзній сільськогосподарській виставці у 1936 році – за вирощення рекордного урожаю городніх культур, зокрема, капусти – 214 ц/га.

Керівником і знавцем секретів вирощування городніх культур багато років був Павло Пилипович Даровський.

Роками новоселівці вирощували часник. Тільки сніг із землі – люди вже на городах. По 10-15, а в кого велика сім’я – і по 20 відер зубків висаджували, пололи, кожну головку викопували, обрізали і здавали заготівельникам по 18-20 копійок за кілограм. Тяжка то була праця. Запухали обличчя, руки, боліла спина, але це був єдиний грошовий прибуток, щоб зібрати дітей до школи, обновити фуфайку, гумові чи кирзові чоботи для роботи, бо грошей у колгоспах у ті роки не платили.

Мирну працю селян перервала жорстока війна 1941 – 1945 років, 350 молодих чоловіків-новоселівців пішли захищати Вітчизну від ворога, 248 загинули на різних фронтах. Ті, що повернулися, були дуже слабкі, виснажені війною. Вся тяжка праця на землі лягла на плечі жінок і підлітків, вони запрягали в плуг волів, корів і готували ниву під засів, вручну сіяли й збирали урожай.

Тяжкі були перші післявоєнні роки, ще довго гоїлися фізичні і душевні рани, дався взнаки і голод 1947 року. Правда, по бригадах варили їжу і видавали на сім’ю пайок – 2 ополоники каші та 200 грамів макухи.

Дуже повільно, але життя налагоджувалось. Після війни головами колгоспу були І.П.Колісник, П.І.Хоменко, Г.К.Білодід, М.М.Переяславець, М.К.Хижній, М.Н.Садовий. З часом з’явилися нові трактори, працювати на яких вчилися юнаки на 3-місячних курсах при Федорівській МТС.

У 1956 році господарство вдруге стало учасником ВДНГ і було нагороджене бронзовою медаллю комітету виставки.

З кожним роком удосконалювалася техніка, все більше юнаків оволодівали професіями трактористів, комбайнерів у Федорівському ПТУ та Оріхівському сільськогосподарському технікумі. З’явилися династії механізаторів: П.Г.Межевич з синами Олександром, Миколою, Володимиром, І.А.Терновий з сином Іваном, В.І.Брязун з сином Юрієм, М.Т.Акіменко з сином Володимиром, М.П.Пономаренко з сином Володимиром. Досвідчені механізатори В.Г.Понеділок і М.Г.Васецький теж передавали свої знання і вміння молодим механізаторам.

Успішно розвивалося м’ясо-молочне тваринництво. Щоденна наполеглива праця тваринників, зоотехніків, ветлікарів, механізаторів, енергетиків, агрономів, садівників, городників під керівництвом М.М. Переяславця вивели колгосп імені Шевченка в число кращих у районі і зробили його мільйонером.

За підсумками 1975 року колгосп нагородили Почесним дипломом ВДНГ України і преміювали автомобілем УАЗ. У 1973-1976 роках господарство щорічно отримувало перехідні Червоні прапори, дипломи обласного управління сільського господарства.

М.М.Переяславця двічі обирали головою колгоспу ім. Шевченка і всі 14 років господарство було в числі передових у районі.

З 1985 до 1988 року керували господарством І.І. Столпаков і В.І.Косьмина.

З 1988 року успішно керує господарством І.М.Чуприна. Сьогодні на сучасних тракторах і комбайнах уміло і вправно працюють сини знаних хліборобів: Олександр Волошинов, Олександр Борщевський, Сергій Звінковський, Микола Кириленко. Молоді, енергійні, трудяться з вогником і бажанням вирощувати високі врожаї.

За самовіддану працю в колгоспному виробництві у 1970 –1985 роках сільські трудівники відзначені високими нагородами: орденом Трудового Червоного Прапора – М.М.Переяславець, А.Й.Понеділок, В.Г.Понеділок, Є.В.Плетінь, П.М.Пацик, О.П.Сахно, А.П.Чоп, В.І.Брязун, Л.Г.Борщевська, М.Г. Васецький, В.І.Косьмина, Н.Л.Токер, Є.П.Шевченко, В.І.Климович, О.Я.Люстрова.

Орденом слави ІІІ ступеня нагороджені В.М.Шинкаренко, М.І.Мосійко, І.М. Чуприна, В.П.Голобородько, П.І.Дмитренко, А.Т.Заборський. Орденом Знак Пошани відзначені Г.Г.Деркач, А.П.Деркач, В.І.Лига, О.В.Литвиненко, І.І.Литвиненко.

Медаль «За трудову доблесть» мають В.О.Мосійко, Л.В.Акіменко, Г.О.Чоп, В.І.Сторчак, К.І.Севериненко, Н.В.Фіцик, Г.П.Шевченко, М.П. Іськова, В.М. Малачинський. Медаллю «За трудовое отличие» нагороджені Л.В.Шинкаренко, В.М.Нікітенко, Г.Г.Васецька, орденом «Дружби народів» – О.І.Косьмина і Н.Л.Токер.

Профспілкова організація на чолі з І.С.Люстровим постійно дбала про оздоровлення людей, підтримувала зв’язок з лікарями і всім, хто мав проблеми із здоров’ям, діставала відповідні путівки в санаторії.

Молодих працівників – трактористів, водіїв, доярок нагороджували туристичними путівками за кордон. Обидва тодішні бригадири тракторних бригад №1м і №2 О.П.Сахно і І.М.Чуприна були нагороджені путівкою за океан, на Кубу.

…Кінець січня-початок лютого 1979 року. Ми тут одягаємося потепліше та гріємося біля грубок, а наші бригадири купаються в океані, засмагають на кубинському пляжі, любуються красою острова, відвідують рисові плантації, крокодилячі ферми, ласують делікатесами з крокодилячого м’яса, а на ананасовій плантації допомагають кубинцям збирати ананаси в кошики.

Щороку для селян організовували туристичні поїздки автобусом чи турпоїздом по 30-35 осіб. Вдень – цікаві  екскурсії різними містами, а ввечері у вагоні турпоїзда лунали українські народні пісні. Такі вже ці новоселівці, і працювати гарно вміють і без пісні жити не можуть.

Багато об’їздили, багато чого побачили наші люди. На питання: «Де найкраща земля?» відповідь у всіх одна: «Краще рідної немає, на ній ми народилися, виросли, працюємо. Ця земля нас годує, одягає, теплом зігріває, як рідна мати».

Тож міцного здоров’я  вам усім, новоселівці милі, живіть у мирі, любові і будьте щасливі. Хай кожного дня і у кожній родині  запашний буде хліб на столі. Низький уклін вам, трударі! Із святом працівників сільського господарства, шановні односільчани!

Марія Сахно, с. Новоселівка.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут