Оксана Анатоліївна БОЙКОВА

рекламний менеджер, журналіст.
19 Жовтня 2017 Місто 849  2 

Як пологівчанка Європу підкорила: про життя та роботу в Польщі


Ми вже неодноразово писали про пологівців, котрі завдяки своїй наполегливості та бажанню змін досягли чималих висот у житті. Ось так, випадково, доля звела з пологівчанкою Оленою Давидовою, яка сьогодні мешкає у Запоріжжі, знайшла справу свого життя та вільно мандрує світом. Про її тернистий шлях, про долю заробітчан та про їхні успіхи читайте далі.

Як все починалось

Олена – молода, симпатична, харизматична жінка, яка досить довго працювала вчителькою англійської мови в загальноосвітній школі. Але влітку 2015 року жінка забажала змін. Оскільки відпустка у шкільних учителів триває майже все літо, Олена вирішила не звільняючись з роботи поїхати до Польщі. Мета була проста – познайомитися поближче з країною, людьми, їхніми поглядами на життя та, по можливості, підзаробити грошенят.

– Швидко зібравши необхідні документи та оформивши візу, я навмання обрала автобус та вирушила, як мені тоді здавалось правильним, до Кракова. Заздалегідь я роботу собі не шукала. Вирішила, що буду визначатися та діяти за ситуацією. Знала тільки те, що у Кракові чимало шоколадних фабрик, на одній з них і збиралася працювати. Прямуючи до Польщі, в автобусі я познайомилася з нашими заробітчанами. В дорозі часу було чимало, тому вони мені розповідали про специфіку своєї роботи та відмовили їхати на шоколадну фабрику, а взяли з собою у Катовіце, де я з ними і трудилася все літо. Ми працювали у жінки, котра робила ремонт. Я їй допомагала прибирати, мити, фарбувати. Заробітна плата на той час у мене була непогана – 8 злотих за годину. Зважаючи на те, що за місяць роботи вчителем у школі я отримувала не більше двох тисяч гривень, то своїм літнім підробітком була дуже задоволена. Працюючи в Польщі, я познайомилася з багатьма поляками-роботодавцями, багато дізналася про те, які документи потрібні українцям для легальної роботи. Ще перебуваючи за кордоном, остаточно вирішила, що в школу працювати вже не повернусь,– розповідає свою історію Олена.

Не побоялася круто змінити життя

Коли приїхала додому – звільнилася з роботи і почала допомагати таким, як вона була спочатку, заробітчанам з оформленням документів та підшукувала для них роботу в Польщі.

– Вдома я почала помічати, що дедалі більше знайомих від’їжджають на заробітки. Якщо раніше їздили переважно до Росії, то зараз вектор змінюється – почали прокладати маршрут до Польщі. Деякі заробітчани це пояснюють просто: у Росії “обвалився” рубль, офіційно влаштуватись складно. До того ж, у Польщу їде багато молодих людей, які кілька років тому про поїздку на заробітки навіть не говорили, – ділиться спостереженнями Олена. – Але окрім допомоги з документами людям необхідно ще доносити правдиву інформацію, адже за останній час заробітки у Польщі «обросли» неймовірними міфами про те, що там українців зневажають, ображають та «кидають» на гроші. Я, як людина, яка там працювала, а тепер часто подорожую, розповідаю про свій досвід та досвід знайомих, які сьогодні за кордоном, – зауважує жінка.

Хто їде на заробітки, або повертатись не можна залишитись

Зазвичай на заробітки їдуть молоді чоловіки віком від 25 років, котрі бажають назбирати грошей на гідне життя. Затребувані там сімейні пари і жінки. Для всіх знайдеться робота. Сьогодні за годину роботи в середньому платять 10-13 злотих (72– 94 гривні). Попри важку фізичну працю наші земляки життям у Польщі задоволені. Більша половина тих, хто поїхав туди на заробітки, з часом перевозять і всю родину. Чоловіки влаштовуються працювати на фабрики, автомобільні заводи, м’ясокомбінати, зварювальниками та на будівництво. Жінки, зазвичай, працюють на фірмах, що упаковують та сортують брендовий одяг, покоївками та контролерами якості на заводах.

– З України до Польщі переїжджають і сімейними парами. Як правило, не виникає проблем із тим, щоб влаштувати дитину до дитячого садочка або до школи. Діти, котрі на момент приїзду зовсім не знали польської мови, починають розмовляти нею раніше від батьків, їм легше дається навчання, – говорить Олена зі свого досвіду.

Побутові умови

Там все так швидко розвивається, що не вистачає працівників, бо «свої» переважно поїхали на роботу до Німеччини. Як стверджують заробітчани, на виробництві багато й поляків, але це переважно малоосвічені і некваліфіковані працівники.

Ціни на продукти, як кажуть заробітчани, не набагато вищі за українські. Але оскільки зарплати у декілька разів більші, ніж в Україні, то і дозволити собі українці можуть набагато більше. Люди, загалом, там харчуються повноцінно, постійно дозволяють собі те, що у нас вважається розкішними смаколиками.

Квартирне питання

Проблема з житлом – одна з найактуальніших. Багато компаній або посередників його надають, та це переважно заповнені під зав’язку гуртожитки. Але потрібно віддати належне роботодавцям – вони надають житло своїм працівникам безкоштовно або вираховують із зарплатні невеликий відсоток. Ще часто буває й так, що заробітчани домовляються зі своїми колегами та винаймають квартиру. Вона коштує десь по 500 злотих з людини (3,5 тисячі гривень).

Як вживають між собою українці і поляки?

Олена здивувалася, коли я її запитала, чи виникають конфлікти з місцевими у пологівців.

  • Жодних проблем. Ставлення поляків до українців хороше. Завжди допоможуть, підкажуть. Якщо стоїш на зупинці та розгубився –люди обов’язково допоможуть, а якщо самі не знають, то запитають у інших і спільно підкажуть дорогу, або ще й проведуть до потрібного місця, – говорить жінка.

Є можливість побачити світ

– Хто перший раз їде на заробітки – це, так би мовити, ознайомча екскурсія, можливість подивитись, спробувати життя та зачепитись. Більшість заробітчан намагаються постійно надсилати частину зарплатні додому. Коли наші вдруге приїздять до Польщі, то вже дозволяють собі насолоджуватись життям, – посміхаючись говорить Олена. – Адже вони розуміють, що є чудова можливість подорожувати європейськими країнами зовсім недорого. Так, дехто на вихідні їде до Чехії або Німеччини. Національна польська робоча віза дозволяє подорожувати по ЄС без права на роботу.

Звісно, солодко там, де нас немає. Та оскільки зараз багатьом українцям вдома не солодко, а всі горизонти відкриті, мабуть, варто спробувати щось змінити у своєму житті, було б тільки бажання зрушити з місця.

Оксана Бойкова.

Фото з особистого архіву Олени Давидової.


  1. Анонім сказав:

    Польщу рекламувати не потрібно, скоро вся молодь українська буде там. Жаль за Україну, гнівно на її керівників, які за скільки років незалежності не можуть створити гідні умови для проживання і заробітків на Батьківщині. Все більше молодих людей не залишаються вдома, скоро пенсіонерам не буде з чого і пенсії платити, бо ні з кого податків буде вираховувати. Так не хочеться, щоб наші діти були у сусідів наймитами (історія повторюється: Річ Посполита, Російська імперія)

  2. Громадянин сказав:

    Тут правди відсотків двадцять,остальне солодка брехня!А чому ж тоді ця Лена,сама другий раз не вирушила на заробітки,раз там такий мед,а сидить тепер вдома та вербує тільки туди інших людей? Та й досвід заробітчанки у неї,що й говорити,дуже “великий”,аж три місяці “попрацювала”! Профіндейка, і не боїться Бога,заманювати довірливих людей у такі пастки своїми брехнями! Краще б правду розповідали людям,щоб тим несчасним,хто від відчаю,таки вирішить туди поїхати,принаймні знали на що вони йдуть,та було хоть якось легше долати труднощі. Знаю людей,які розповідали про Польщу протилежне,правда вони там працювали значно довше ніж ця дама.А взагалі,кому обманюватись ще не набридло,а може це для когось і задоволення,той і обманеться і нічого тут не поробиш.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.