Оксана Анатоліївна БОЙКОВА

рекламний менеджер, журналіст.
27 Жовтня 2017 Район 1 306  9 

Як дівчина з Тарасівки за 5 років створила онлайн бізнес та почала заробляти біткоїни


З чого все починалось?

 На подвір’ї червень 2007 року. Марина Галка з Басанської школи щойно закінчила 11 клас та обирає навчальний заклад, де бажає продовжити навчання. Дівчині подобається вивчати англійську мову, вона займалася з репетитором з цієї дисципліни, адже батьки та всі знайомі говорять, що за англійською майбутнє. Марина не роздумуючи вступає на факультет  іноземних мов у Запорізький національний університет. Студентське життя, зазвичай, виявляється не таким, як собі його уявляли школярі, тому дівчина окрім навчання починає шукати себе, влаштовується працювати  касиром в супермаркеті. Розуміючи, що круто мати вільні кишенькові кошти, Марина приймає рішення перевестися на заочну форму навчання і змінює одну роботу на іншу. Вона працювала й реалізатором елітної жіночої білизни, й барменом, й продавцем у супермаркеті електроніки. З нього все і почалося. На роботі дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Крім того, що вона змінила прізвище з Галки на Галецьку, після заміжжя змінилося і все її життя.

  • Познайомившись з Дімою та його друзями, я почала помічати, що ми постійно з ним працюємо та зовсім мало маємо вільного часу, а друзі Дмитра з ноутбуками та телефонами вирішують свої робочі моменти в кафешках Запоріжжя, при цьому значно більше заробляють, ніж ми. Так, ми з Дімою вважали, що зірвали шалений куш, коли під новий 2012 рік отримали понад три тисячі зарплатні кожен. Але нас не полишала думка працювати без графіка та начальників. Тим більше, дивлячись на своїх друзів, ми розуміли, що в інтернеті можна працювати і заробляти. Потім Діма мені запропонував зареєструватися на одному із сайтів фрілансу, бо я навчалася на перекладача і могла працювати вдома, без потреби їздити до офісу. Наші друзі тоді займалися фрілансом кожен у своїй сфері, і я подумала, чому ні, якщо у них вийшло – я теж зможу. Прислухавшись до порад Діми я того вечора вирішила, що більше не хочу мати над собою керівника та працювати з 8.00 до 20.00, маючи при цьому декілька вихідних. Тоді я й написала заяву на звільнення. Я зареєструвалася на одному із сайтів фрілансу, де пропонувала свої послуги перекладача. Десь із півроку була тиша. Я щодня писала відгуки на нові проекти, але отримувала зовсім малі обсяги роботи. Був і відчай, і бажання все покинути та знову йти шукати офіційну роботу. Але я не здалася, бо чоловік мене підтримував. Тільки після того, як відкинула усі думки про свою невдачу – отримала перше замовлення, за ним ще, і ще, і ще. Хочу сказати, як тільки ви опускаєте голову і хочете все кинути, треба зібрати всі сили в кулак та йти до своєї мрії, – мотивує усіх Марина. – Через деякий час я зрозуміла, що вже не встигаю з тим обсягом замовлень, тоді й почала шукати собі помічників. Сьогодні в мене є команда перекладачів з різних куточків України, та замовники з різних країн світу, – ділиться дівчина.

Як сьогодні виглядає робочий день Марини?

Вона зареєстрована на одному сайті з фрілансу, де у неї створена робоча сторінка. Туди їй пишуть замовники та надсилають текст, який вона має перекласти на англійську чи німецьку мову, або, навпаки, з іноземної мови на українську. Дівчина отримує текст, визначає із замовником термін та оплату праці, і далі вже вирішує, чи сама займеться цією роботою, чи віддасть помічникам. Марина зазначає, що головне вчасно та грамотно виконати замовлення, тоді можна буде отримати й схвальні коментарі, які дуже цінуються у цій сфері.

Не фрілансом єдиним, або як Марина прийшла до криптовалюти

  • Це було у 2013 році, я успішно почала розвивати своє агентство перекладів. Брала оплату тільки WebMoney. Тоді перевести гроші у готівку можна було лише у Запорожжі в одному із підземних переходів, в магазині техніки,- говорить дівчина. – Одного разу я почала співпрацювати з клієнтом на тему криптовалюти. Я оцінила свою роботу в 1500$. Клієнт запропонував мені прийняти оплату біткоїнами. Тоді таких слів як «біткоїни» і «криптовалюта» я навіть не чула, не те, щоб оплату приймати. Я, як і всі, подумала, що мене хочуть «кинути» на гроші, тому відмовилася від цієї пропозиції. Клієнт спокійно зробив оплату на WebMoney в доларах, як мені було звично та зручно, але сказав: «Ви мене ще згадаєте, збережіть собі ті переклади, які зробили мені, вони вам стануть в нагоді». Але я і тут подумала, що людина не в собі. Звичайно, до його порад я не прислухалася і  інформацію видалила, – згадує Марина. Так ось до чого я вела: повертаємося в той 2013 рік, січень місяць. Вартість Bitcoin на той час складала менше 4$. Пам’ятаєте, що мені повинні були заплатити 1500$, або ж 375BTC. Що відбувається з курсом далі? Квітень 2013 року ­ 1 BTC = 200 $, грудень 2015 року ­ 1 BTC =450$, лютий 2017 року ­1 BTC = 1100 $, жовтень 2017 року – 1 BTC коштує 5700$ * 375BTC = 2 137 500 $. Тобто, ризикнувши тоді і просто тримаючи біткоїни у себе в віртуальному гаманці, сьогодні я б мала понад два мільйони доларів, які спокійно могла б вивести. На жаль, машину часу ще не винайшли, проте досвід я отримала і висновки зробила. Якщо зараз мені пропонують щось нове, я вже не поспішаю відмовлятися і вішати ярлики. Сьогодні я цікавлюся, розвиваюся і вивчаю, щоб не втратити свій шанс, – констатує Марина.

До криптовалюти і біткоїнів дівчина прийшла рік тому. Що вона з ними робить? Купує на офіційних сайтах біткоїни, «розкидає» їх по інших віртуальних монетах, які вигідні на даний момент, ставить на них ордери, за скільки хоче продати та чекає. Як тільки продає – відразу виводить 50% від суми. Іншу частину залишає і розпочинає все спочатку.

Чи вигідно це?

Подружжя Галецьких працює тільки онлайн і тільки на самих себе. Дмитро займається виключно криптовалютою, а Марина, окрім цього, не залишає ще й своє агентство перекладів, яке очолює. Вони самі собі керівники та самі планують своє життя. За цей час стали фінансово незалежними. На цьому молоді люди не зупиняються, а йдуть до своєї мети, щоправда, не розголошують її. Продовжують шукати різні варіанти заробітку в інтернеті, де їх, як стверджує Марина, дуже багато.

 

Детальніше про криптовалюту та біткоїн                                                    

В інтернеті відбувається своє життя, працюють свої закони, а найголовніше ­ впроваджуються і застосовуються високі технології.

Що таке біткоїн?

Біткоїн – віртуальні гроші у вигляді цифрового коду, котрий досі нікому не вдалося зламати. Його створив невідомий програміст 2008-го. У світі їх приймають дедалі більше магазинів. Нині один біткоїн коштує понад 5 тисяч доларів. Сьогодні будь-який банк може спокійно зняти 70 доларів комісії за міжнародний переказ грошей. Біткоїн – ні. У криптовалюти низька комісія, не залежно від того,  відправляєте 100 чи 100 000 доларів. Тут немає посередників (банків), які знімають з вас комісії. Іншими словами ­ ви самі є банком, і вам нікому не потрібно платити величезну комісію.

Швидкість транзакції

Ви можете відправити гроші куди завгодно та кому завгодно. Вони дійдуть  від декількох хвилин до години, після того, як мережа обробить платіж. Після відправлення біткоїна адресату, повернути їх неможливо. Тільки якщо адресат сам захоче зробити це.

Хто ж друкує біткоїни?

Ніхто. Ця валюта не друкується центральним банком і не працює за його правилами. Банки можуть друкувати скільки хочуть грошей, щоб покрити державний борг, тим самим обезцінюючи свою валюту. А емісія біткоїнів можлива тільки в цифровому вигляді, і будь-який бажаючий може почати їх видобуток (майнінг). Це відбувається за допомогою використання надсучасних комп’ютерних потужностей.

Чи можна добути мільярд біткоінів?

Ні. В коді біткоїна є обмеження. Максимум, який можна добути – 21 мільйон біткоїнів. Попри це, біткоїн може ділитися до невизначеності на більш дрібні частини, це також цифрова валюта. 1 сатоші – це 0.00000001 btc.

Чим підкріплений біткоїн?

Національні валюти раніше підтримувалися звичайним золотом або сріблом, зараз ­ ВВП. Тобто, ви можете прийти в будь-який банк країни і обміняти свої паперові гроші на еквівалент золота. Біткоїн не підкріплений нічим, це чиста математика. Кожен охочий може запустити скрипт з виготовлення біткоїна у себе на комп’ютері. Вихідний код скрипту опублікований у відкритому доступі, кожен може подивитися, як він працює.

Що робити з криптовалютою, де її приймають?

Криптовалюта – це така ж наднаціональна технологія, як і Інтернет. В останні роки збільшується кількість точок, що працюють з криптовалютою. Вже такий великий бізнес, як Microsoft або Dell приймає Bitcoin за свою продукції.

 А це законно?

Біткоїн поки що не має певного правового статусу в Україні. Але це не робить його незаконним. До того ж, юристи заспокоюють: криптовалюту можна вважати нематеріальним активом.

Як користуватися криптоматом

В Україні вже встановили перші криптомати. Це автомати для обміну гривні на біткоїни. Усього їх 8: шість у Києві та ще два у Харкові. Щоб купити криптовалюту, треба піднести телефон до відеокамери автомата, аби той зчитав адресу гаманця з біткоїн-додатку на смартфоні. Після цього – внести готівку. Криптомати приймають лише купюри номіналом 500 гривень. А ще біткоїни можна придбати віртуально, переказавши кошти з онлайн-банкінгу в обмін на біткоїн або ж сатоші.

Оксана Бойкова.

Фото з особистого архіву Марини Галецької.


  1. Віктор сказав:

    Вещи, дела и деньги
    Когда-то давно люди делали Вещи. Некоторые из них посвящали этому жизнь, это становилось их Делом, и они зарабатывали этим Деньги. Но на первом месте были Вещи — люди гордились своими Вещами, старались делать их лучше, и рассказывали друг друг: «Смотри, какую Вещь я сделал!». Люди чувствовали себя Творцами, создавая что-то из ничего, и видели, что выходит хорошо. И Вещи тогда были красивыми, крепкими, удобными, и служили долго. Некоторые и посейчас служат.

    Потом люди стали делать Дела. Вещи отошли на второй план, главным стало Дело. В рамках Дела можно было делать хорошие Вещи, так-себе-Вещи, или даже совсем не Вещи, лишь бы Дело росло и процветало. И самые огромные, матерые, мощные Дела выросли именно в ту пору. Люди уже чувствовали себя не столько Творцами, сколько Управляющими Делом, но это было их Дело и они им гордились. Вещи в эту пору стали уже не так хороши — они стали придатками к Делам, все еще качественными, но одинаковыми и скучными.

    А потом люди стали делать Деньги. Дело отошло на второй план, а Вещи в суете и вовсе забылись. Ведь для того, чтобы делать Деньги, Вещи совершенно не нужны — Деньги делают из денег. Гордые и важные Дела превратились в скучные механизмы делания Денег из денег через деньги, и стало уже неважно, кто создал это Дело, зачем и с какой целью. Деньги сами себе цель, средство и результат, и делать их легче чем Дело, не говоря уже о Вещах. Поэтому постепенно в мире становилось все меньше Вещей и все больше пластикового одноразового говна, ни годного ни на что, кроме того, как быть выброшенным в помойку. Поэтому вскоре в мире стало очень-очень много помоек, очень-очень мало Дел, а Вещей почти совсем не осталось. Зато стало очень-очень много Денег, и те, кто их делает, очень этому радовались, но, правда, уже не чувствовали себя ни Творцами, ни Управляющими, да и не гордились особо — чем тут гордится, это ведь всего лишь Деньги…

    Правда, вскоре оказалось, что без вещей жить не очень удобно. Одноразовое пластиковое говно может заменить некоторые Вещи, но ненадолго и не все. Некоторое время казалось, что все хорошо — ведь Вещи сделанные давно, в те времена, когда люди делали именно их, служили очень долго. Но, когда они все-таки начали ломаться, то вдруг оказалось, что одноразовые пластиковые машины еще туда-сюда, а вот одноразовые пластиковые ракеты, реакторы, турбины и плотины — уже как-то не очень. Но люди продолжали лихорадочно делать Деньги — им казалось, что за деньги можно купить Вещи. Однако вдруг выяснилось, что за Деньги можно купить только одноразовое пластиковое говно, потому что делать Вещи некому — все делают Деньги. Те, кто умел делать Вещи все уже умерли от старости, их дети, умевшие делать Дело уже на пенсии, а их внуки уже умеют делать только Деньги.

    Вот так и скатился тот мир в сраное говно, превратившись в одну большую помойку, по которому бегали никому не нужные люди люди с охапками никому ненужных денег. Но даже за все Деньги мира нельзя было купить и одной Вещи.

    Хорошо, что мы не живем в том мире, правда, дети?

    Всписнулось

    • Валодя сказав:

      Приблизно так, хіба що не всі зациклювалися на Вєщах, Ділах, Дєньгах … Завжди були, та є і не Творци, і не Управляющіє, і не дєлателі Дєнєг… І навіть не Писатєлі, як Ви… Так, самі по собі, тіпа – “один которий нє стрілял”…
      А чого не розвинули філософську лінію далі Дєнєг – цікаво, яка Ваша інтерпретація подальшого процесу?

      • Оптимист сказав:

        А дальнейшего процесса не будет. Мы все зажрались, господа. Одной машины мало – надо две, дом в два этажа мало – надо три. Все всем недовольны, особенно властью. А ведь каждый народ имеет то правительство, которого он заслуживает. Депутаты – ЛУЧШИЕ избранники народа. Этот приходит к своему логическому концу.

        • Валодя сказав:

          Песмимістично як для оптиміста… І справедливо не для всіх, бо “господа всє в Паріжє…”, а тут – пани! 😉 В межах цивілізації багато хто впевнено рухається в процесі, зокрема “старі” країни Європи. Інша справа Україна, та інші “недокраїни”- тут справді крім відставання в соціальному розвитку на 50-100 років спостерігається рух назад аж до феодального, навіть первісно общинного ладу…

          • Оптимист сказав:

            А что есть цивилизация? Нам стоит отключить свет и воду на пару-тройку дней, и вся “цивилизация” закончится. А так называемым нецивилизованным, или отставшим до феодального уровня, глубоко плевать на все блага, они даже не узнают, что свет отключен. И они счастливы, что интересно.

        • Валодя сказав:

          Так, цивілізовані не здогадуються що несчасні – бо їм ніколи нічого не вимикнуть… 🙁
          А не цивілізовані не чули про сарказм – бо він їм теж пох… 🙂

          • Оптимист сказав:

            Насчет “нічого не вимкнуть”- меня терзают смутные сомнения. Запросто выключат, состояние наших коммуникаций всем известно. И сарказм тут нипричем. Просто достаточно представить ситуацию- пропала электроэнергия, скажем, на неделю-другую, и что дальше? Генератор не выход (не у каждого есть), воды нет, канализации тоже, мобильные садятся, автомобили не едут. Мы стали заложниками цивилизации, сами уже почти ничего не можем. А надо бы научиться, на всякий случай.

    • Валодя сказав:

      Віктор не бажає дописувати чужі казки – понтів не стане…
      https://www.inpearls.ru/279511

  2. Валодя сказав:

    Оптимісту: у нас з Вами не діалог а окремі монологи. Ми говоримо про різні речі. Ви про цивілізацію маючи на увазі себе, і те що Вас оточує? Дійсно, в Україні таке можливо – вимкнуть, перекриють, ще й контролер в цей час буде в двері ломиться!
    Не бажаєте сарказму, гаразд, тоді з іронією – Ви так серйозно пишите: представім, не стало, гініратори, нє єдут, і т.д… Хіба ж таке можливо уявити в космічній державі?! 😉
    Де справжня цивілізація такого не буває. А українці ж вважають себе цивілізованими. Тільки держава вже не космічна – Льоня Космос сдєлал ноги… 🙁

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.