9 Серпня 2017 Країна 199  1 

Мне стыдно за отечественную медицину (Точка зрения)


Как мне стыдно, что вот этому самоотверженному, добросовестному отзывчивому и трудолюбивому врачу приходится работать за нищенскую зарплату. Что его ужин зависит о того, сунули ему в карман пациенты денежку или нет.

Я не юная дева и нахожусь в том возрасте, когда приходится заботиться о здоровье пожилых родителей. Когда номера телефонов хороших врачей в записной книжке ценятся выше, чем номер любимого ресторана.

Я уже давно забыла, что такое бесплатная медицина. Когда тебе нужна помощь, ты звонишь специалисту, договариваешься, спрашиваешь, сколько будет стоить его услуга. Затем получаешь эту услугу и платишь оговоренную сумму. Все. Всем удобно. Мы получаем лечение — врач получает гонорар.

Но тут на днях я попала совершенно в иную ситуацию, к которой оказалась морально не готова — я сломала ногу.
Начнем с того, что в районной поликлинике, где есть травматолог, нет рентгена.

Потому с моим переломом меня отправили в районный травмпункт.

Приехали. Очередь — во весь коридор. Работают 2 травматолога — осматривают, отправляют на рентген, смотрят результаты, гипсуют, назначают. Работают, как часики.

Большая часть контингента — явно антисоциальные элементы, матерящиеся, с наколками, подозрительного происхождения ранами и травмами, несущие в себе одному богу известную коллекцию инфекций. И все это, потоком, одного за другим принимает травматолог, осматривает, оказывает помощь.

Те, кто не относятся к вышеописанной категории, смущаясь, суют врачу в карман купюру со словами : «Спасибо, доктор!».

И он краснеет, опускает глаза, но берет. Берет, потому что ему платить за коммуналку, кормить детей, купить себе еще одну пару джинсов, наконец.
Я тоже сунула ему купюру, тоже смутилась и огорченная ушла.

И подумала — как мне стыдно! Как мне стыдно, что вот этому самоотверженному, добросовестному отзывчивому и трудолюбивому врачу приходится работать за нищенскую зарплату. Что его ужин зависит о того, сунули ему в карман пациенты денежку или нет.

Чиновники рассуждают о необходимости упрощенной регистрации ЛС, референтном ценообразовании, автономности клиник и пр. А где здесь финансовая обеспеченность и социальная защищенность врача?

Я понимаю, что объявить в один день, что медицина стала платной и таким образом решить вопросы — не получится. Нужна продуманная схема страховой медицины, нужно множество механизмов, которые позволят обеспечить врача зарплатой, но при этом не лишить доступа к медицинской помощи малоимущих.

Может тогда Врач из травмпункта, их Скорой или из приемного покоя снова сможет с высоко поднятой головой сказать, что гордится профессией.

Ведь он, на мой взгляд, гораздо больше заслуживает уважения пациентов, достойной зарплаты и приличных условий труда, чем некоторые профессора. Чем те, кто однажды заработав себе звание, занимаются переписыванием своих же некогда опубликованных статей, подставляя туда названия нужного препарата того производителя, который сегодня платит гонорар.

И за это мне тоже стыдно.
Наталья Усенко, редактор Медпросвіта.


  1. Валодя сказав:

    Таке враження, що “не юная дева” хитро ратує за платну медицину, гонорари, та чайові залежно від статусу пацієнта та лікаря… Приховано агітує за те що влада сьгодні стидливо називає головною перевагою так званої “медичної реформи”. Але чомусь не говорить що в більшості цивілізованих країн медична допомога (окремо стоїть така медична галузь як стоматологія) обо ж безкоштовна (державна гарантія), або ж страхова (теж свого роду державна гарантія), хоча паралельно працюють платні приватні клініки. Про те що тамтешні державні гарантії передбачають що кожен громадянин отримає медичну допомогу (лікування) в повному і необхідному обсязі на прийнятному високому рівні. Різниця в безоплатній та страховій медицині в різних країнах Заходу дуже умовна. Приблизно ту ж саму (більшу або меншу в залежності від країни) суму коштів, необхідну для лікування, замість тебе збере держава в вигляді податку і використає в разі необхідності для твого лікування якщо медицина “безкоштовна”. Якщо ж страхова, то ти сам платиш страхові внески різними зручними тобі способами. Цікаво що коли потрібне складне або довгострокове лікування його ціна може в рази перевищувати такі внески – але то не твої проблеми! Є багато схем, і ньюансів, але загальний вигляд приблизно такий…
    Що відбувається в Україні? Нам пропонують офіційно майже за все (на практиці за все) платити в разі надання медичної допомоги, обслуговування, або лікування. При цьому чомусь замовчуючи що по суті українці завжди платили та продувжують платити ті ж самі «медичні страховки», тільки в іншому вигляді – в вигляді податків різного призначення та під різними назвами. Які з податків куди конкретно йдуть ніхто з влади не говорить, бо влада в ручному режимі може перекидати конкретні цільові податкові надходження буть куди, а більшість і зовсім розкрадати різними схемами, та способоми. Дивлячись на сьогоднішній рівень вітчизняної медицини (основні фонди, оснащеність, кваліфікація медперсоналу, заробітні плати, і т.д.) можна впевнено сказати, що цільві медичні податкові кошти які виділялися на українську медицину (по суті то ті ж самі наші медичні страховки) благополучно украдені та осіли у владних карманах у вигляді заводів, банків, палаців, автомобілів, та багатомільярдних офшорів.
    То ж в чому тоді реформа? А виявляється в тому, що працюючі як і раніше платили, платять, та платитимуть ті ж «медичні страховки» в вигляді податків! А крім цього хворі пацієнти узаконено будуть платити ще й додатково! За свої хвороби!!! Тобто ті податки що платилися раніше ніхто не скасовує, а під виглядом реформ податковий тиск на хворих людей збільшується в рази…
    Кому потрібна така “реформа”? Відомо кому – тому хто за неї ратує , хто “реформує”, щоб забити людям голови байками, а під шумок та дискусії довше продержаться у кріслі щоб робити своє…
    Висновок один – головну реформу треба починати з системи. Які можуть бути реформи від нереформованої влади? Адже істина відома, та актуальна для всіх: «Здоров’я не купиш – його розум дає!» А хіба мати те що маємо розумно?
    Що до: снідав, обідав, чи вечеряв лікар – то чому ніхто не питає, чи робив те саме хворий пацієнт, та чи не останні кошти він віддає дохтору за медичну допомогу?
    Недавня свіженька публікація на медичну тему тільки підтверджує такі висновки. 😉
    https://bihus.info/kiivskii-pologovii-budinok-vidsutnist-likiv-zbori-kostiv-milioni-gotivki-u-golovlikara

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.