Микола Михайлович ДРЮЧЕНКО

фотокореспондент, член Національної спілки журналістів України.
24 Квітня 2017 Місто 450  1 

Повернувся б Гофман (точка зору)


Я давній читач районної газети і хочу сказати, що з кожним роком вона стає все кращою і цікавішою. Колись її передплачували мої батьки і, прочитавши, зберігали за сволоком. По ній я вчився читати, бо з книжками тоді було сутужно. Коли служив в армії, батьки присилали газету в посилці. Але в порівнянні з тодішніми часами сьогоднішні публікації значно сміливіші. Про це я суджу по недавній редакційній статті «Розвалені заводи Поліг: кому за них чіпляти ордени?»

IMG_3899

Завод продтоварів

IMG_3908

Колись тут був молокозавод

IMG_4690

Філія абразивного комбінату

Хоча, по правді сказати, хіба в нас розвалені лише заводи? Вся наша держава в розрусі, за роки незалежності, принаймні в нашому районі, нічого не збудовано, тільки розвалено, а від деяких об’єктів не залишилось і сліду

Я довгий час жив поблизу Пологівського цегельного заводу, який тоді мав назву завод будівельних матеріалів. Більше скажу, обидві мої  дружини працювали на ньому. Старенька сусідка, котрої давно немає на цім світі, розповідала, що знайшовся на початку 900-х років минулого століття підприємець Гофман, який і збудував завод. А чи легко це йому вдалося, адже не було такої техніки, як зараз, все робилося руками людей, волами, кіньми. Місцевих людей на цегельні було дуже мало, бо переважно трудились на землі. Робочих наймав із Росії, на сезон.

IMG_4728

Плодоконсервний завод

IMG_3892

Металоштампувальний завод

Зарплату платив по закінченню тижня, тож у неділю була велика п’янка, що на наступний тиждень не мали й шматка хліба. А по закінченню сезону, з чим приїжджали, з тим і поверталися додому. Один із них залишився зі своєю жіночкою. Люди вони були роботящі. Чоловік людям будував хати, клав печі, жіночка працювала в багатого єврея, який жив поблизу заводу. Та, як би там не було, непогано жили, не бідували. Але коли наступного року сезонні робітники знову повернулися на заробітки і побачили, як подружжя зажило, розгромили їхнє житло.

IMG_3906

Теперішній вигляд колишньої прохідної молокозаводу

У радянські часи завод став працювати стабільно. Цеглою заводу збудоване все наше місто і навіть весь район. І що дуже приємно, моя дружина працювала бухгалтером, так вона виписувала будматеріали в Херсонську, Миколаївську, Запорізьку області і навіть на атомну електростанцію. Люди працювали і мали достаток. А піч, на якій випалювали цеглу, так  називалася – гофманка, в честь забудовника.

IMG_3910

Залишки від колишнього заводу з виробництва цегли

Коли місце, де брали сировину, вибрали, утворився ставок. У ньому водилося багато риби, по вихідних чоловіки сиділи з вудками, рибалили. Там і я пристрастився до риболовлі. Але, як це в нас нерідко буває, якісь злодюжки отруїли водоймище, і невдовзі його засипали.

Були в районі, крім цегельного, й інші підприємства, продукція яких розходилася по всьому колишньому Союзу, – металоштампувальний, Новокарлівська бумфабрика. Непогано було б, якби знайшовся теперішній Гофман, який би відродив їх, запустив виробництво. А то ось обидва пологівських депо захлинаються від нестачі запчастин, а їх би можна було випускати у нас, у Пологах. Для цього тямущих людей і пустуючих об’єктів, де б можна було це робити, вистачає. Відсутні лише бажання і, дійсно, підприємливі люди, котрих зацікавили б не швидкі мільйонні прибутки, а розвиток міста, району та підйом його економіки.

Микола Солодкий, м. Пологи.

ФОТО Миколи Дрюченка.

 


  1. Местный сказав:

    Нафик эти заводы нужны, нафик работать? Нам деньги даст МВФ и товар мы купим в Китае. Хорошо было бы сделать выставку с названием “Здобутки економіки за час незалежності України” и выставить эти фото.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.