3 Лютого 2017 Район 247  0 

80 – ще не межа!


На жаль, роки – не журавлі. Вони не повертаються із вирію. А так хотілося б, щоб журавлині крила ніжно торкнулися і стерли сліди часу на обличчі, а інколи й у душі таких порядних людей, трудівників, самовідданих матерів як Надія Губарьова.

Надія Григорівна Губарьова.

Надія Григорівна Губарьова.

1 лютого свій 80-річний ювілей зустріла жителька села Федорівки (Чубарівки) – Надія Григорівна Губарьова. Не дивлячись на свій вік, старенька дуже бадьора та моторна, і з почуттям гумору в неї також все гаразд. Вона гостинно зустрічала всіх, хто прийшов її привітати в цей великий для неї день. Зі сльозами радості бабуся приймала вітання, тримаючи в руках листівку з поздоровленням. З теплими і добрими словами до неї завітали голова Федорівської ради ветеранів Ніна Григорівна Гунько та вокальний ансамбль «Вікторія». Для ювілярки співали пісні, слова яких її розчулили. Такою веселою, усміхненою вона виглядала. А скільки всього було нею пережито, навіть важко уявити. Хоч доля не була легкою, та жінка розповідала про прожиті роки з неймовірним теплом і посмішкою на вустах.

20170201_103313

Гості у ювілярки.

Життєвий шлях Надії Григорівни Алькема (дівоче прізвище) почався в далекому 1937 році. Дитинство та юність минуло в с. Сміливому, Куйбишевського (нині Більмацького) району. З її розповіді, батько займав посаду голови колгоспу, а мати не працювала, займалася вихованням дітей. В родині Алькема їх було четверо: 3 сини і донька Надія. Коли розпочалася війна, батька забрали на фронт, і відтоді жодної звістки про нього не чули і вважали безвісти зниклим. У 18- річному віці юна Надя почала працювати дояркою у рідному селі. Згодом вийшла заміж і переїхала до Федорівки, де проживає і сьогодні. Тяжко пропрацювавши в колгоспі на свинофермі, пішла на заслужений відпочинок.

Зараз бабуся великого господарства не має, але життя в селі все одно потребує щоденної нелегкої праці. Та добре, що зараз вона не одна, їй є кому допомагати, є від кого чекати підтримки. Ювілярка щаслива, бо має великий скарб – велику, міцну родину. У бабусі є донька, 5 онуків та 5 правнуків, яких любить понад усе на світі. Єдине, про що переймається, щоб не було війни, хвилюється, щоб діти та онуки не знали такої біди.

На життєвому віку – як на довгій ниві, всього трапляється – і доброго, і лихого. Кожна людина ніби пише свою книгу, та кількість сторінок у кожного різна. Не всім щастить прожити поважний вік, а ті, кому все ж судилося, чесно заслужили його перед Богом своїм трудом і щирістю.

Отож, нехай життєвий шлях Надії Григорівни продовжується в щасті та добробуті ще багато років!

Ангеліна Тіщенко, студентка БДПУ.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.