Оксана Анатоліївна БОЙКОВА

рекламний менеджер, журналіст.
14 Вересня 2016 Місто, Спорт 275  0 

У спортивному клубі «PRІDE» займаються майбутні чемпіони!


xyk_E3IaGeQ

Уміння постояти за себе неабияк необхідне сучасній людині. Зараз треба чимало часу приділяти власному здоров’ю, як фізичному так і психологічному. А ніщо так не загартовує тіло і душу, як тренування до сьомого поту в залі, спаринги та відточені до автоматизму рухи, – так вважає Володимир Донець, тренер спортивного клубу «PRІDE», з яким ми нещодавно познайомились. Хоч заняття з боксу розпочались лише у квітні, але про їхні тренування та здобутки знають у всьому Пологівському районі.

У далекому 1999 році не було широкого вибору секцій для заняття спортом. Коли мені виповнилося 6 років, батько заради інтересу відвів на тренування з рукопашного бою до С.А.Грімова. Атмосфера та відповідальність мене тоді так вразили та захопили, що зі спортом я подружився навіки. З 6 років розпочав роботу над своїм тілом та душею, переступав через власне «не можу» та «не буду» і впевнено рухався до своєї мети. Я мріяв не лише про спортивну статуру, а й про сильний характер. Звичайно, були зльоти та падіння, але це тільки загартовувало. У 15 років я став срібним призером Євразії з повноконтактного рукопашного бою, – ділиться спогадами тренер. – Закінчивши школу обрав професію механіка та поїхав навчатися до Бердянська, там додатково займався дзюдо. Далі була армія. Там я також брав участь у змаганнях та виступав за регіональне командування. Повернувшись додому, влаштувався працювати слюсарем на «Мінерал» і познайомився з дівчиною. Пропрацювавши тиждень потрапив під першу хвилю мобілізації і в березні 2014 року, не задумуючись, пішов захищати Україну. Весь час знаходився у Василівці Амвросіївського району, що у Донецькій області. Як би там тяжко не було, але я знав, за що стою. Знав, що вдома на мене чекають. І ще мене весь час підбадьорювала дівчина. Я в неї так закохався, що ладен був на шалені вчинки. Одного разу я на день відпросився у командира й несподівано приїхав до своєї коханої Вероніки у Пологи та запропонував їй стати моєю дружиною. Отримавши таке солодке та довгоочікуване «так» не поїхав, а полетів на крилах кохання знову в АТО. Через деякий час вже законно отримав п’ятиденну відпустку, приїхав до Поліг і в цей же день ми з Веронікою подали заяву на одруження, а наступного для відбулась офіційна церемонія розпису. Все відбулося скромно, без розмаху, – виринаючи із спогадів говорить Володимир.

Демобілізувавшись та маючи пільги учасника АТО Вова заочно пішов вчитися за спеціальністю «інженер-механік» та продовжив працювати на «Мінералі», але вже начальником технічного відділу. Та бокс він залишати аж ніяк не хотів, і в квітні цього року  заснував спортивний клуб «PRІDE». Незважаючи на те, що цей клуб існує тільки півроку, але вже набув популярності серед пологівців.

Володимир ставиться до тренувань дуже відповідально, а до маленьких майбутніх чемпіонів, як до власних дітей.

Маючи маленького синочка, якому лише 1,4 рочки, я вже помічаю, як він «прив’язався» до телевізора, та всіх новомодних гаджетів. Мене ця ситуація дуже насторожує. Я хочу «витягнути» нашу молодь із віртуального світу розваг та на власному прикладі показати, що цікавим та корисним можна займатись у реальному світі, і навіть у такому маленькому містечку, як Пологи, було б бажання, – говорить Володимир.

Журналістам «Пологівських вістей» вдалося побувати на одному із тренувань, де займаються майбутні чемпіони. У «PRІDE» займаються хлопці та дівчата двох вікових категорій: від 5 до 10 років та від 15 до 19. Ходять хлопці й старші за 25, але таких, поки що, мало. Володимир постійно змінює ритм та місце проведення тренувань. Зараз вони часто займаються на свіжому повітрі, у липні проводили розминку та спаринги біля моря. Хлопці говорять, що навіть відпочиваючі до них приєднувалися та всі разом тренувалися. Це їх неабияк стимулювало викладатися на всі 100 відсотків.

У залі маленькі спортсмени чітко розуміють, куди прийшли і відпрацьовують всі нові рухи та удари не гірше за 15- річних хлопців. Навіть ті хлопчики, які ще ходять до садочка, а ввечері поспішають на тренування, знають, що за баловство можуть додатково віджиматися або качати прес. Дисципліна тут не останньому місці!

Сьогодні хлопці із задоволенням ходять три рази на тиждень займатися. Вони тут вже всі стали справжньою сім’єю, створився справжній прайд! Володимир зараз «горить» цією справою, і вкладає у неї не тільки власний час, сили та натхнення, а й власні кошти. Вже багато чого хлопець придбав самотужки, щоб учням було де та з чим займатися. Де в чому допомагають спонсори. Так, наприклад, Василь Тимошенко надав для тренувань дві КАМАЗовські покришки, Дмитро Колесник придбав резинки для більшого навантаження на ноги та 6 пар фут для тих, хто не може їх купити самостійно. Дивлячись на жагу до занять власних дітей та на ставлення тренера до справи, батьки з легкістю відправляють дітей на тренування, адже знають, що тут їхні характер та сила волі стануть міцнішими.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.