5 Травня 2016 Місто 915  1 

Як живеться пологівцям в Китаї?


Не так давно влада Китайської народної республіки виділила Україні квоту урядових стипендій на майбутній навчальний рік. Бажані стипендії зможуть отримати 44 українських абітурієнти. Пологівці ж уже вкотре доводять своїм прикладом, що не обов’язково чекати щасливої можливості – достатньо звичайного авіаквитка і непідробного бажання трудитися. Останній навчальний рік Карина Шургая, випускниця міської загальноосвітньої школи №4, провела в Китаї. На даний момент дівчина живе в місті Хайкоу (острів Хайнань на півдні країни) і проходить мовні курси в Хайнаньском державному університеті.

N3fzAIQ4NtM

–  Які причини спонукали тебе переїхати з рідної країни в державу із зовсім іншими традиціями і менталітетом?

Я хотіла вивчати китайську мову, вона дуже перспективна і неймовірно цікава. Зрозуміло, краще корінних жителів мене ніхто не навчить. Здебільшого, саме цей факт спонукав мене прилетіти в Китай. Коли я прожила тут деякий час, зрозуміла, що є ще дуже багато причин (культура, мова, повага до іноземців, подорожі, робота), щоб перебратися жити в цю країну.

– Опиши процедуру вступу. Чим вона відрізняється від української?

– Оскільки я вступала на курси, мені не потрібно було здавати іспит. ЗНО тут не потрібно. Щоб вступити на бакалавр, я зобов’язана здати іспит HSK на рівень знання мови. Чим він вищий, тим більший у мене буде вибір факультетів для вступу.

– Як ти вивчала китайську мову і взагалі освоювалася в китайсько мовному суспільстві?
– Я і зараз вивчаю китайську. І, думаю, буду займатися цим до кінця свого життя. Китаїсти кажуть, що навіть маючи шостий (останній) рівень HSK, вони не знають мову досконало. Я довго освоювалася. Коли вийшла з літака, довго не могла зрозуміти, чому повітря таке вологе і гаряче. Весь часу, поки спускалася по трапу, думала, що це турбіни нагріли повітря, бо інакше не може бути – дихати нічим! Довго адаптувалася до шуму. У Китаї ніхто не дотримується правил дорожнього руху. Єдиний спосіб у водія показати, що він здійснює маневр – просигналити. Всі люди дуже привітні. Як тільки прилетіла, не могла орієнтуватися на місцевості, мені часто доводилося питати дорогу. Китайці не просто показують шлях – вони беруть за руку і ведуть тебе в потрібне місце, а якщо знадобиться, залишаться, щоб допомогти в подальшому.

– Наскільки важко дається навчання? Чим система освіти відрізняється від української?

– Навчання мені подобається, дається досить легко. Ходжу на уроки з 7.40 до 11.25. Освітня система відрізняється тим, що всі предмети стосуються тільки мови. Нічого зайвого.

– Як китайські викладачі ставляться до іноземних студентів?

– Дуже спокійно, ніколи не підвищують голос. Багато вчителів добре дружать зі студентами і час від часу відпочивають з ними разом.

– Багатьох абітурієнтів, бажаючих проходити навчання за кордоном, зупиняє проблема пошуку житла. Як ти вирішила це питання?

– Проблем з житлом не було. Я живу в спеціальному гуртожитку для іноземців. Університет надає можливість проживання за певну суму. Деякі студенти знімають квартири.

– Наскільки дорого обходиться проживання в Китаї? Які статті витрат у тебе є?

– Проживання та навчання складають головну частину витрат. Що стосується одягу, то він значно дешевший від нашого, якщо купувати на ринку. Вибір дуже великий, зазвичай дуже важко зробити вибір. Інша справа, якщо немає часу і доводиться йти по магазинах – потрібні чималі гроші. Ціни на продукти такі ж як і в нас.

– Що найбільше запам’яталося за час твого проживання в Китаї?

– Дуже багато приємних і незабутніх моментів, але, мабуть, розповім про найбільш шокуючі. Попервах я жила на першому поверсі, тому мені довелося познайомитися з тваринами і величезними комахами, які мешкають в тропічному середовищі. Одного разу до моєї подруги в кімнату заліз павук завбільшки з долоню. Тут я вперше побачила метрову медузу, яку винесло на берег моря.

– Чи подорожувала по країні, що найбільше вразило тебе?

– Кожні вихідні я разом з друзями подорожую по Хайнаню. Були в прекрасному Веньчанзі, місті з давніми резиденціями та великими рисовими полями. Він розташований у східній частині острова. Нещодавно були в лісі червоних дерев. Екскурсія проводилася на туристичному катері, під час припливу ліс потопає у воді. До дня народження планую відвідати найпівденніше місто Китаю – Санью.

– Чим, на твою думку, менталітет місцевих жителів Китаю відрізняється від українців?

– Китайці ніколи не нервують, принаймні, на Хайнані. Вони завжди посміхаються перехожим і готові допомогти іноземцям. Кожен вечір літні люди збираються в парках і танцюють, співають, займаються фізичними вправами, спортом. Дуже рідко зустрічала людей похилого віку хворобливого вигляду. Навпаки, у віці 80-90 років вони їздять на велосипедах і співають караоке. Ще помітила, що люди бояться уряду. Молодіжні бійки суботніми вечорами відбуваються не так часто, як у нас.

  • Як швидко ти знайшла друзів в новому колективі і що допомогло вам знайти спільну мову?

– Друзів я знайшла ще в день заселення. Мої близькі подруги – з Росії та України. Також спілкуюся з усіма своїми одногрупниками. Є хлопці з Польщі, Камбоджі, Монголії, Швеції, Кореї, Алжиру, Лаосу, Німеччини, Австрії, Пакистану. Всі ми різні, але все одно знаходимо спільну мову. Вчителі всіляко намагаються скріпити наші стосунки з допомогою колективних завдань. Крім іноземних друзів, у мене є і кілька місцевих подруг. Іноді ми зустрічаємося і ходимо разом вечеряти, вони знайомлять мене з китайськими традиціями.

  • Як справляєшся з ностальгією за домівкою, рідними? Як часто приїжджаєш в Україну?

– Чесно кажучи, я не дуже сумую за домом. Звичайно, скучаю за рідними, але хочу, щоб вони прилетіли до мене, бо повертатися в Україну найближчим часом не збираюся.

– Поділись своїми планами на майбутнє? Повернешся  після закінчення навчання на Батьківщину чи залишишся працювати за кордоном?

– Планую вступити на бакалаврат. Працювати хочу за кордоном.

– Як тобі сподобалась китайська кухня?

– Китайська кухня дуже гостра, не кожен іноземець може собі таке дозволити. Мова йде не про просто гостру їжу, а надзвичайно гостру. Китайці знають, як іноземці ставляться до їхньої їжі, тому часто пропонують не перчити. Тут немає молочних продуктів – тільки імпортні, коштують вони недешево. Солодка ковбаса. Крім усього, я часто пробую щось новеньке. Мені доводилося їсти личинки шовкопряда, смажені жолуді, тофу, бамбук на мангалі і багато іншого. Іноді не розумію, як можна було додуматися їсти це.

– Що означає твоє ім’я китайською мовою?

– Моє китайське ім’я пишеться так: «卡琳娜». Звучить як “Калина”. Все дуже просто, але переклад дуже кумедний: «Витончена нефритова картка».

– Якими порадами по вивченню мови ти можеш поділитися з людьми, які хочуть освоїти китайську мову?

– Мову потрібно вивчати саме в Китаї. Багато студентів, котрі навчалися на своїй батьківщині, кажуть, що деякі слова бачать вперше, а ті, які знають, тут не вживаються. Щодня потрібно приділяти китайському кілька годин. Щоб досягти результату, повинні бути інтерес і терпіння.

Спілкувалася Н.Липовецька,

студентка Запорізького національного університету.

Фото з архіву К.Шургая.


  1. Любовь сказав:

    Щасти тобі, -«Витончена нефритова картка».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.