18 Травня 2016 Місто 298  0 

Краєзнавчий музей: історія, колекції, люди


На мира тайны проливая свет,

О прошлом память бережно храня,

Стоят музеи, стражи давних лет,

Прихорошившись для такого дня .IMG_6699

18 травня працівники музеїв усього світу відзначають своє професійне свято – Міжнародний день музеїв, щорічне свято музейництва. Ідею внести до міжнародного календаря День музеїв запропонували 1977 року, коли ХІ генеральна конференція Міжнародної ради музеїв прийняла пропозицію російської органі­зації про заснування цього свята.  Тоді ж запропонували й девіз свята: Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами.

Вже наступного, 1978 року, це свято відзначали 150 країн світу. З того часу 18 травня посідає особливе місце в житті кожного музею в будь-якому куточку планети. І великі, і зовсім маленькі музеї святкують цей день надзвичайно урочисто: влаштовують виставки, концерти, дні відкритих дверей, проводять нетрадиційні екскурсії, заходи, і всі бажаючі можуть відвідати музеї безкоштовно.

Термін “музей” виник давно. Грецьке слово movoeiov означає місце, присвячене музам, дочкам богині пам’яті Мнемозіни. Вважаючи їх покровительками наук і мистецтв, греки будували на їхню честь храми, які називали музейонами. Саме звідси й походить термін “музей”. Грецькі храми справді являли собою своєрідні музеї мистецьких пам’яток. Однак Греція не є прабатьківщиною музеїв, а її храми – першими музеями в історії людства. Появі їх передувало тисячолітнє збирання музейних цінностей у країнах Стародавнього Сходу і в Єгипті, про що свідчать матеріали археологічних розкопок, давні написи.

На території України музейні справи сягають IX ст., коли колекціонування в Київській Русі набуло великого поширення. Відомо, наприклад, що князь Володимир привіз до Києва бронзові скульптури з Херсонеса і встановив їх на міському майдані для загального огляду. Різні цінності збирали тоді не лише князі, а й бояри, дружинники, духівництво. Своєрідними музеями-сховищами були храми Київської Русі – центри тогочасної культури й освіти. Тут зберігалися цінні документи, коштовні подарунки, кращі мистецькі твори – ікони, золотий і срібний посуд тощо. Наприклад, за свідченням “Повісті минулих літ”, у Десятинній церкві зберігалися переможні знамена, дорогий посуд, вбрання перших князів. Отже, в цей час збирали вже не лише цінності й мистецькі твори, а й речі, пов’язані з тими чи іншими відомими людьми або визначними подіями.

Розвиткові музейної справи в Україні великою мірою сприяла діяльність передових учених, ентузіастів, наукових і мистецьких товариств. Так, за клопотанням міського наукового товариства було відкрито історичний музей у Катеринославі. Наприкінці XIX – початку XX ст. в Україні відкривається ряд музеїв: Херсонський історико-археологічний, Херсонський археологічний, Полтавський земський, етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства, Товариства дослідників Волині в Житомирі, Таврійської архівної комісії, Подільського історико-археологічного товариства, Старосховище Волинського археологічного товариства, Археологічний музей при Вищих жіночих курсах у Києві та ін.

Після революції 1917 р. музеї були оголошені власністю народу й націоналізовані. В 20-30-ті роки мережа музейних установ в Україні значно зросла. Були відкриті нові краєзнавчі музеї – Одеський, Конотопський, Путивльський, Черкаський, Вінницький та ін. Заповідниками було оголошено руїни античного міста Ольвії разом з некрополем, Києво-Печерську лавру, Софійський собор, Кирилівську церкву в Києві, створено Канівський музей-заповідник Т.Шевченка.

В роки Другої світової війни багато музеїв було зруйновано та пограбовано. Велику кількість цінних експонатів вивезено до Німеччини. В післявоєнні роки зруйновані музеї відбудували, частково повернули вивезені колекції.

На кінець 1960 р. в Україні працювало 132 музеї. У другій половині 60-х років була прийнята урядова постанова “Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією Запорозького козацтва”, та “Державна програма увічнення сторінок історії українського козацтва”.

У 70-ті роки були створені музей народної архітектури та побуту України в Києві, етнографічні комплекси просто неба у Переяславі-Хмельницькому, Чернівцях, Львові, Ужгороді, інших регіонах.

На кінець 1984 р. в Україні працювало 174 державних музеї, серед них -38 історичних, 34 меморіальних, 34 художніх, 56 краєзнавчих та ін.

В Україні станом на 2013 р. було зафіксовано 608 музеїв, із них – 23 державних музеїв і заповідників, що розташовані на території Запорізької області. В області до реєстру пам’яток національного культурного надбання занесено 3 заповідники: Національний заповідник «Хортиця», Національний історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна Могила», Державний історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова».

В Пологах районний краєзнавчий музей відкрився у квітні 1970 року. Розмістився він в одній із найстаріших будівель міста, що свого часу була  житловим будинком купців Сандомирських, згодом слугувала районній міліції, банківському відділенню. Рішення про відкриття музею було прийнято виконкомом Пологівської районної ради депутатів трудящих у грудні 1968 року.  Його відкриття стало справжньою культурною подією для міста, а сам музей – центром проведення різноманітних заходів, зустрічей, урочистостей. Протягом всіх років діяльності районного краєзнавчого музею його фонди поповнилися майже дванадцятьма тисячами оригінальних експонатів, які відображають різноманітні сторінки історії та культури, традиції та звичаї місцевого населення, життя та побут пологівців, роботу установ та підприємств, відомих людей регіону, які залишили помітний слід в історії. Свого часу музей був справжнім осередком багатьох урочистих заходів: тут проводили вручення паспортів юним громадянам, вшановували передовиків трудових колективів району, організовували проводи до лав збройних сил. Музейники широко впроваджували в життя виїзні тематичні виставки перед трударями району, виступи з лекціями в колгоспах та на підприємствах.  Надавали методичну та практичну допомого у створенні музеїв в селах Пологівщини, кімнат-музеїв при школах та установах. Колектив Пологівського краєзнавчого музею спромігся навіть зняти невеликий фільм про роки окупації району під час Другої світової війни. До речі, цей фільм часто демонстрували в кінотеатрі «Юність» перед основним кіносеансом.

З дня появи краєзнавчого музею в нашому місті тут працюють справжні професіонали, обізнані і віддані своїй справі. Саме ці люди дбайливо зберігають і старанно примножують історико-культурну спадщину свого краю, піднімають на високі щаблі розвитку не лише сам заклад, а й допомагають у вихованні особистості, формують її світогляд через прилучення до найкращих здобутків духовної культури свого народу, людства. І заслуга керівників закладу в цьому першочергова. В різні роки наш музей очолювали: Олег Чудновський, Петро Кравченко, Ігор Поволоцький, Зоя Мовчан, Михайло Лиходід. Співробітниками музею в різні роки працювали: Нінель Бондаренко, Людмила Преображенська, Валентина Джагаєва, Тамара Мізіна, Марія Попова, Лариса Безверха, Зоя Гавриленко, Любов Суворова та інші. Нинішній колектив музею, очолюваний талановитим, творчим, обізнаним керівником Іриною Садовою має зовсім інше сучасне, прогресивне бачення у сфері розвитку музейної справи. Так, традиційні музейні уроки та екскурсії проходять із застосуванням сучасних технологій, в атмосфері інтерактивного спілкування з відвідувачами. Приємно, що кількість бажаючих побувати в музеї не зменшується. Так, наприклад, у 2015 році наш заклад відвідали 4331 особа. Для відвідувачів музею минулого року ми провели 149 оглядових та тематичних екскурсій. Вже двічі з успіхом відбулися в установі музейні ночі (в рамках акції «Європейська ніч музеїв»). Співробітники музею беруть активну участь у проведенні районних свят, фестивалів, акцій, залучають до участі у своїх заходах представників громадськості, учнів навчальних закладів. Незвичною для музею є така форма роботи як костюмована театралізація. Пологівці вже мали нагоду бачити музейників в образах Катерини ІІ, вчителя-диякона церковно-парафіяльної школи, запорозьких козаків, купецької родини Сандомирських, чарівних стюардес пасажирського потягу та інших. Такі дійства, безперечно, додають виразності, динамічності заходу і привносять більше емоційності, свіжих вражень.

Музей проводить активну виставкову діяльність, пропонуючи пологівцям цікаві виставки. З цією метою ми періодично приймаємо в своїх стінах пересувні виставки із різних куточків країни. Так, пологівці вже мали можливість побачити виставку воскових фігур, екзотичних тварин, постерів «Скарби Ермітажу», «Шедеври Третьяковської галереї», «Т. Шевченко – художник» та інші. Та все ж, пріоритетом для нас залишаються виставки робіт талановитих майстрів та умільців Пологівщини. Адже їх роботи варті того, щоб бути представленими широкому загалу. Говорячи про виставкову діяльність, варто зазначити, що кожного року в музеї відкривається в середньому 10-15 різнопланових виставок.

З метою популяризації історико-культурної спадщини музейники постійно надають свої статті для друку на сторінках районних газет. Вже кілька років поспіль займаються виданням інформаційно-довідкової листівки «Краєзнавчий вісник» зі статтями про діяльність установи, видатних осіб краю, історичні події та цікаві знахідки. У всесвітній мережі має музей і власний сайт, де постійно інформує про останні новини в своїй діяльності.

Минуло вже 46 років з моменту відкриття Пологівського районного краєзнавчого музею. За цей час відбулося багато змін: музей оновлював свій зовнішній вигляд, урізноманітнював заходи та форми роботи,  знаходив і відкривав нові імена.  Особлива увага приділялася оновленню експозиції та збору експонатів. Тільки за минулий рік музейний фонд поповнися  217 музейними предметами, і на сьогодні він становить більше 12 тисяч одиниць зберігання. Для нас кожен з них унікальний, адже є часточкою історії Пологівщини. Приємно, що пологівці активно долучаються до збереження історико-культурної спадщини рідного краю – приносять свої речі, дарують для музею світлини, предмети побуту, інтер’єру, а найголовніше – свої спогади. Життя кожного пологівця – це частина історії не тільки свого краю, а й України. Хочеться висловити подяку найактивнішим учасникам музейного життя за їх небайдужість та надані музейні предмети: Вадиму Сопільняку, Олександру Назаренку, Миколі Дрюченку, Юрію Коєву, Миколі Мащенку, Віктору Тоцькому, Галині Сторчак,  та всім, хто знаходив, приносив і дарував музею експонат!

Нині в нашій країні існує велика кількість незвичайних музеїв таких, наприклад, як музей підков, де зібрано понад 300 експонатів з багатьох країн світу (Львівщина). В Артемівську (Донеччина) існує музей солі, де зібрані зразки цього звичного нам продукту з усіх куточків нашої планети. Є  в Україні і музей цукру (Вінничина), і музей лісу (Закарпаття), музей бджільництва (Полтавщина). У Львові є музей однієї книги, справді присвячений одній книжці – «Русалці Дністровій». Найбільшим музеєм нашої держави є музей архітектури та побуту в Пирогове (Київщина), де на площі понад 150 га розміщено більше 300 пам’яток архітектури з різних регіонів України. А найменшим є музей старого дуба, що розміщений… у дуплі багатовікового дерева. Найулюбленішим музеєм для наших земляків, щиро на це сподіваємося, є Пологівський районний краєзнавчий музей, адже все, що збирають, зберігають та демонструють пологівські музейники, є нетлінною пам’яттю поколінь і спадок, який ми передамо нащадкам.  Людство не може існувати без досвіду минулого, без знань, умінь, пам’яті, традицій. Незважаючи на швидкий розвиток технологій, музеї не втратили свого значення. Тож, заходьте до нас в музей. Впевнені, кожен знайде тут для себе щось за інтересами і вподобаннями, а ми створимо незабутню атмосферу, щоб цей візит вразив, запам’ятався і виникло палке бажання його повторити!

18 травня ми святкуємо Міжнародний день музеїв. Вітаємо своїх колег-музейників та всіх причетних до музейної справи з цим чудовим святом. Бажаємо вдячних відвідувачів, яскравих знахідок, незабутніх зустрічей та натхнення для нових звершень!

Спадають на думку знайомі багатьом рядки вірша С.Міхалкова:

В воскресный день с сестрой моей

Мы вышли со двора.

— Я поведу тебя в музей! –

Сказала мне сестра…

А коли ви в останнє були в музеї?

І.Кособок, старший науковий співробітник КУ «Пологівський районний краєзнавчий музей».

Фото з архіву музею.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.