Надія Михайлівна НОВІКОВА

заступник редактора.
23 Березня 2016 Район 466  1 

У її віршах – щирі почуття (творчість молодих)


У 10 класі Чапаєвського НВК вчиться дівчинка з незвичним іменем Лутфіє. Друзі лагідно кличуть її Лучик. Лутфіє Мурадова, хоч і чорнява з виду, та, справді, світиться, як промінчик. На жаль, зовсім юній дівчинці довелося пізнати багато горя: коли їй було лише 4 роки – не стало тата, а в 10 залишилась і без мами. Дівчинку та її сестричку виховує тьотя. Тато Лутфіє був татарином, мама – українкою. Тож батьки подарували своїм донькам татарські імена.

SAM я нг-1

З дитинства Лутфіє пробувала рифмувати рядочки, складала перші свої віршики, але так нікому й не наважилася їх показати. А вже коли почала писати українською патріотичні вірші про Україну, воїнів-захисників, доля яких дуже хвилює дівчинку, наважилася прочитати їх у школі, під час різних заходів, і щиро раділа, коли бачила, що її вірші подобаються і ровесникам, і вчителям. Звичайно, дівчинці ще потрібно багато чому вчитися, та головне, що у її творах – щирі почуття, велика любов до України, рідного краю. А ще Лутфіє самотужки навчилася грати на гітарі та на піаніно. Вона щиро вдячна знайомій, яка, фактично, подарувала їй цей музичний інструмент. Тепер Лутфіє мріє написати не просто вірші, а ще й покласти їх на власну музику, щоб вийшла пісня, яку підхоплять і співатимуть її односельці. Тож побажаємо, щоб її мрія здійснилася та пропонуємо вашій увазі кілька творів юної поетеси.

Я жити хочу в мирній Україні!

Звільнилися давно ми від кайданів,
Від пут, катів, полону і неволі.
Навіщо ж знову нам війна?
Навіщо лити ріки крові?

Війна забрала стільки душ,
Що страшно цифру цю назвати..
Але скажіть мені, чому?
Навіщо брат іде на брата?

І скільки сліз проллють ще матері?
Сивіла з кожним днем в своїй хатині.
Молилась, щоб вернувся син з війни..
Вернувся.. Так.. Але у сірій домовині…

Багато залишилось дітей-сиріт,
В яких батьків забрала та війна.
Ішли роки.. І син вже виріс.
А батька він ніколи і не знав…

Не треба нам війни!!! Навіщо?
Ми горя натерпілися сповна!
Вона руйнує, спалює все, нищить.
Нікому не потрібна ця війна!

Вічна війна за владу йде.
Було давно так – є й донині..
Я вірю, що колись оце мине,
Я жити хочу в мирній Україні!

Кущ калини в саду розцвітає

Кущ калини в саду розцвітає,
Сходить сонце на ранній зорі,
Знову трави і квіти буяють
В Україні прекрасній моїй.

Той вишневий садок коло хати
Душу й серце втішає мені.
Й чорнобривці, що сіяла мати,
Завжди будуть у мене в душі..

Я люблю свою Україну
За широкі її степи.
І за мову її солов’їну,
І за сині глибокі річки..

І за те, що вона в нас єдина,
І за те, що у ній я живу..
Україна — моя Батьківщина!
Я люблю Україну свою!

Кохання творить чудеса!
Кохання творить чудеса!
Йому у світі все підвладне,
Воно запалює серця,
Що від печалі й суму гаснуть.

І очі, що так сумували,
Засяють радістю знову,
Коли по-справжньому кохаєш,
Серденько переповнене любов’ю.

Та є в любові й інша сторона,
Яка несе з собою темноту…
Іде за світлою вона..
Кохання, як отрута наших душ…

Любов і сльози разом йдуть.
Окремо існувать вони не вміють,
Вони у парі лиш живуть,
Одну на двох дорогу ділять…

Бо хто хоч раз в житті кохав,
Відчув любові всі смаки!
Лиш той кохання гіркоти не знав,
Хто його пізнати ще не встиг…
*****************************

Воїнам АТО

Мій воїн АТО, мій хоробрий солдате,
Не дай смерті забрати тебе на війні.
Повертайся живим до рідноЇ хати
Тебе кохана чекає і діти твої.

Твоя мати щодень іде у святиню,
Ставить свічку за тебе і душу твою,
Молить Господа кожну годину
Й з нетерпінням чекає дитину свою.

Повертайся, солдате, вертайся живим!
Ти потрібен своїй сім’ї..
Ти за мир і Вкраїну горою стоїш.
Я за це щиро вдячна тобі!

Залиш мене у пам’яті своїй

Залиш мене у пам’яті своїй..
Нехай хоч щось нагадує про мене.
Я можу іноді приходити у сні
Якщо потрібно буде це для тебе.

А пам’ятаєш, як давно колись,
Вечірня тиша.. Зорі.. Місяць ясний..
Як дві душі в єдине ціле те злились,
Поринули в незвідане, прекрасне?..

А пам’ятаєш вечір, коли ти
Освідчився мені в коханні?..
Я мріяла, що буде так завжди,
Але, на жаль, не справдилось бажання..
Лиши про мене спогад хоч один,
Що я була в житті твоєму.
Про те, що був колись моїм,
Про щастя, що було взаємним..
Коли зустрілись вперше ми з тобою,

Коли зустрілись вперше ми з тобою,
Я зрозуміла, ти – життя моє!
Ти зачарував мене красою,
Яка й тепер спокою не дає.

Тоді шалено билось моє серце,
Я розгубила всі свої слова,
Я мову втратила, здавалось,
Тремтіла вся моя душа.

Одним лиш поглядом ти зміг
Мене у себе закохати..
Тепер ти в серці у моїм,
Ти зміг мене причарувати..

В кохання крила білі-білі.
Ти їх мені подарував.
Ми разом в небо полетіли,
Торкнулися до сонця, і до хмар..

Де є любов, там слів не треба.
У даль несе нас течія..
Дивлюсь у твої очі, як у небо.
І я щаслива, бо – твоя!

Лутфіє Мурадова, 15 років.

 


  1. Анонім сказав:

    Ваще крута

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.