• tehnika
  • turizm
  • voda

Утішниці дитячих сердець (27 вересня – День вихователя)

25 вересня | Новини, Освіта

Осінь розкрила свої обійми           і строкатою шаллю з листя дбайливо огорнула довкілля. Так ніжно, як це може робити тільки мама, пестуючи свого малюка, або як та, котра часто нагадує маму теплотою своєї душі – вихователька. Це вона творець радості для дітей, адже може придумати щось захоплююче та веселе. Вона і мудра, бо знає усі відповіді на питання, а коли треба, то і захистить від лиха та образи.

Світлана Володимирівна Притуляк.

Незадовго до святкування Дня вихователя і всіх дошкільних працівників я відвідала острівець дитинства – дошкільну установу «Віночок». Тут, у чарівній країні казок, ігор, мрій, щоденних відкриттів у пізнанні навколишнього світу і пройшло моє спілкування з чудовими жінками, які ще в свої світанкові роки вибрали собі професію вихователя. І не помилилися у виборі.

Знайомтеся: Світлана Володимирівна (С.В.) Притуляк, вихователь групи «Волошка», і Тетяна Олександрівна (Т.О.) Чуб, вихователь групи «Пролісок».

– Скажіть, будь ласка, що вплинуло на Ваш вибір професії, що закінчували?

С.В.: У сім’ї я була найстаршою дитиною, двоє братів молодші за мене, ось самого маленького найбільше і нянчила, він в садок не ходив. Закінчила Дніпропетровське педучилище, а потім Бердянський педінститут за спеціальністю вихователь і психолог.

Т.О.: – Навчаючись у школі, була піонервожатою, за мною значився підшефний клас, і я дуже багато часу проводила з дітьми. Зізнаюся, коли іноді замислювалася, де б ще могла знайти себе професійно, то сама собі давала відповідь – ніде, тільки тут моє місце. А закінчила я Запорізьке педучилище № 1.

– Скільки років Ви працюєте в дошкільній установі?

С.В.: – У мене трудовий стаж – 34 роки, 33 роки з них – педагогічного стажу.

Т.О.: – У мене 23 роки.

– Дітьми якого віку Ви зараз опікуєтеся?

С.В.: – Ми набрали групу найменших, малятам по два рочки.

Т.О.: – Нашим діткам йде 4-ий рік життя.

– Якщо поглянути через призму років професійного шляху, то які вони зараз – дошкільнята?

С.В.: – Якщо порівняти, які діти були років двадцять тому і зараз, то різниця величезна. Прогрес позначається і на розвитку дітей. Вони більш розвинені, ерудовані, сміливіші, як мовиться, за словом в кишеню не лізуть, діти 4-5 років добре уміють поводитися з комп’ютером.

Т.О.: – Абсолютно інші, як, напевно, і саме життя: динамічні, дуже допитливі.

Тетяна Олександрівна Чуб.

– Розкажіть, будь ласка, трохи про свою сім’ю? Чи є у Вас захоплення?

С.В.: – Мій чоловік Олександр. Він працює завідуючим центральною аптекою № 39.Виростили разом з ним двох чудових доньок Олену і Віту. Вони закінчили вузи в Запоріжжі і там залишилися працювати. Старша, Олена, у шлюбі, дуже хочемо дочекатися появи на світ онуків. Захоплення у нас одне загальне – дача. (Посміхається – В.Д.)

Т.О.: – Мій чоловік Саша працює у гірничнодобувній компанії «Мінерал» замом начальника дільниці, син Женя і дочка Рита вчаться в СРШ № 2. Ми ними дуже пишаємося, вони відмінники, радують нас успіхами, грамотами. Рита займається у танцювальному гуртку, який веде А.В. Карпенко. Я люблю в’язати, обв’язую сім’ю.

– Скажіть, а як часто звертаються батьки за порадою?

С.В.: – Дуже часто, особливо це стосується психологічних моментів у вихованні дітей. Кілька років тому через дефіцит фінансування штатну одиницю психолога скоротили, і я стала працювати вихователем. А зараз все більше переконуються в тому, що психологи потрібні в дошкільних установах.

Т.О.: – Не можу сказати, що так уже часто, але якщо консультуються, то частіше з питань розвитку мови, зокрема спільно працюємо над виправленням дефектів мови, правильності вимови звуків. Даємо спеціальні вправи, чистомовки.

– Що, на Ваш погляд, головне в професії вихователя?

С.В.: – Найголовніше, без чого неможливо працювати, – це любов до дітей. Звичайно, треба мати досить урівноважений характер, бути комунікабельною людиною.

Т.О.: – У першу чергу, треба дуже любити дітей, мати витримку, почуття гумору, і за своєю суттю бути творчою особистістю, а досвід прийде.

– З якими труднощами доводиться стикатися в роботі?

С.В.: – Відмічу, що недостатня матеріальна база: потрібно більше іграшок, розвиваючих ігор. Буває, що деякі батьки недостатньо розуміють свою дитину, зазнають труднощів у її вихованні.

Т.О.: – Хотілося, щоб матеріальна база була кращою, щоб мали гарне технічне оснащення для показу дітям фільмів освітньо-виховного і розважального характеру.

– Поділіться, будь ласка, найближчими планами.

С.В.: – Я планую пройти атестацію на вищу категорію і хочу створити “Клуб молодих батьків”, допомагаючи тим самим мамам і татам вирішувати проблеми психологічного й виховного ха-рактеру.

Т.О.: – Проходитиму атестацію на звання вихователь-методист.

– Спасибі за змістовну розмову, нехай усе задумане найближчим часом втілиться в життя.

 

Р.S. А ще, користуючись на-годою, бо пам’ять серця – явище доволі виразне, хочу передати добрі слова привітання, хоч і минуло вже 25 років, Нелі Малковській. Тоді, вже в далекому 1987 році, ми, 18-річні дівчата, які ще не мали ніякого досвіду,  з честю пройшли “бойове хрещення”, поїхавши працювати в с. Балочки вихователями. Завдяки юності, здоров’ю, справжній дружбі і величезному ентузіазму зробили “звичайне диво” разом з дітьми. Адже тоді, основний пріоритет віддавався тому, щоб діти були нагодовані та доглянуті в дитячому яслях-садику, поки їхні батьки важко працювали з ранку до пізнього вечора в колгоспі. Тоді з Нелечкою багато підготували дидактичного матеріалу для занять, і кипуча освітньо-виховна робота йшла в двох змішаних групах: молодшій і старшій. А найбільшою нагородою стало те, що діти підготовчої групи всього за один рік наздогнали програму, навчившись читати і рахувати перед тим, як почули перший шкільний дзвінок у своєму житті.

Шановні вихователі, працівники дошкільних установ, прийміть найщиріші слова вдячності за вашу працю. Здоров’я вам щастя, благополуччя, невичерпної творчої енергії, а слова вдячності нехай як можна частіше звучать від батьків, чиїх дітей ви зігріваєте своєю сонячною увагою!

В.Данилець, м. Пологи.

Фото М.ДРЮЧЕНКА.

 

 

Подiлитись у соц. мережах

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “Утішниці дитячих сердець (27 вересня – День вихователя)”

  1. Наталья Александровна Гамидова коментує:

    Я очень благодарна д\саду “СОЛНЫШКО” воспитателям Валентине Викторовне, Алине Александровне, Оксане Анатольевне, нянечке Светлане Павловне за доброту и чуткость, порядочность и щедрость души. Большое вам всем спасибо. Самое правдивая оценка вашего труда-это то, что оставив дочку в саду, со спокойной душой идешь на работу, как будто оставила ребенка в своей большой семье. Крепкого вам здоровья, мира и благополучия!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>